Військова підготовка козаків Запорізька Січ

 
 

Військова підготовка козаків Запорізька Січ

козацтво козачество



Підготовка козаків (вишкіл)

 

Постійна боротьба з зовнішніми ворогами вимагала у запорожців особливу увагу приділяти військовій підготовці та освіті майбутніх козаків. Для цього було створено цілу систему військового вишколу, яку за вимогливістю прирівнювали до спартанської.
Крім дорослих, які безперервно приходили на Січ, туди потрапляло чимало хлопчаків; одних приводили батьки, щоб навчити їх військового мистецтва; інших козаки підбирали на війні й усиновляли; третіх, особливо круглих сиріт, брали замість дітей; четвертих, найчастіше небожів або синівців, тобто племінників, випрошували у батьків; п'ятих заманювали до себе гостинцями й ласкою.

Як свідчить Дмитро Яворницький, на Січ потрапляли малолітки з різних кінців України, Литви, Білорусі, Польщі, Молдови, аби здобути освіту й опанувати військову справу. Козацька молодь розвивала свої природні задатки, вдосконалювала тіло й душу в іграх, танцях, хороводах, різних видах змагань і боротьби. Справжнім козаком міг стати тільки той, хто добре засвоїв січові правила і військову науку Вишкіл проходили в школах або на службі у старшого козака, будучи три роки джурою (слугою). Джури обов'язково вчилися у січових школах.

З початку заснування Запорозька Січ упродовж майже трьохсот років виступала в ролі своєрідного освітянського центру. Сюди йшла молодь не лише заради військової слави, а й для воїнського вишколу та одержання знань.
Першу школу на землях Вольностей Війська Запорозького засновано в 1576 році. В ній навчалися всі бажаючі – як малолітки, так і дорослі козаки. Так було покладено початок цілісної системи січових шкіл.

У 1602 році при Самарській церкві засновано козацький Пустинно-Миколаївський монастир і школу при ньому. З того часу вона стала називатися „монастирською”. На Чортомлицькій Січі в 1659 році збудували січову військову церкву із центральною, головною школою при ній. Тут навчалось до 80 учнів.

У 1754 році при підтримці отамана Якима Гнатовича утворено школу, яка випускала паланкових старшин, писарів військових канцелярій, перекладачів.

Існувала на Запоріжжі й школа вокальної музики і церковного співу. Спочатку вона знаходилась в слободі Орловщина (на лівому березі Орелі), а в 1770 році переведена на Січ. Тут навчали хорового співу, готували читців і співців для церков і парафій. При школі існували групи лицедіїв (артистів), які ставили лялькові драми. Вони також організовували урочистості, карнавали, які влаштовувались під час різноманітних свят та після повернення запорожців на Січ з військового походу.

З часом в усіх полкових дислокаціях відкривались, подібно до січових, полкові школи, де майбутні козаки опановували початкову освіту. Всього на Запорожжі їх діяло двадцять дев'ять.
Січова школа, порівняно з полковою, - вищий освітній щабель. У них запроваджували курс фізичного і військового виховання, щоб розвинути бойовий дух, військову вправність.

Одна із січових шкіл на Запорожжі - Казеннокоштна, при церкві Святої Покрови, складалась з трьох відділень: в одному вчилися молоді козаки, які прагнули стати дяками, паламарями, дияконами; в другому - молодики: майбутні козаки, старшини. В окремому відділі вчилися сироти, хрещеники козацької старшини. 

Навчання велося рідною мовою - руською (тодішня українська). Студіювали також слов'янську і латину. Серед шкільних предметів - риторика, богослов'я, логіка, схоластика, географія, астрономія, музика.
Одним з головних підручників була "Козацька читанка". До наших днів зберігся лише один її примірник. Книжка гарно оформлена українським орнаментом, а за змістом - справжнє джерело тогочасних знань.

В Спасо-Покровській школі учні проходили курс військово - фізичного виховання. В степу під опікою досвідчених у боях козаків вони гартували себе, вчилися володіти зброєю. Вчили учнів плавати, веслувати, переховуватись від ворога під водою, добре маскуватися, а також долати на човнах дніпровські пороги усіх тридцяти каскадів.

Проводились ритуальні змагання юнаків - ініціації, або посвячення, суть яких - перевірити готовність хлопця-недолітка до військового життя, випробувати його чоловічі якості. Бо згідно з тогочасними поняттями, бути повноцінним чоловіком означало стати воїном: уміло володіти зброєю, не боятись випробувань тощо.

До тренувальних належали різновиди змагань за певними правилами задля здобуття тієї чи іншої нагороди. Почесне місце посідала збройна боротьба з противником. Це сприймалося як надійний спосіб перевірити справжні вояцькі якості вихованців.
У січовій школі великого значення надавали фізичним навантаженням, різним видовищам, іграм. 

Тренуючись, козаки билися наповненими соломою мішками, стоячи чи сидячи на колоді. Щоб «поставити» удар, шаблею рубали лозу. Практикувалось фехтування із зав'язаними очима: зробити певну кількість кроків і розрубати шаблею глиняне горнятко, насаджене на тичку. Особливо дбали про набуття навиків орієнтування в темряві ночі та у сутінках.

Для керівництва в січову Спасо - Покровську школу назначався один із ченців місцевого монастиря. В його обов'язки, крім наставництва і вчителювання, входив нагляд за здоров'ям школярів. При нещасті або пошесті він виводив їх на чисте повітря, "на свіжу воду", на луки, сповідав і причащав хворих, ховав померлих, і про всі прикрі випадки доповідав кошовому отаманові.

Про матеріальне становище січової школи запорожці дбайливо піклувалися. Окрім пожертв, розподілу платні і провіанту, прибутків від ведення господарства і навіть з похідної здобичі військо одну частину коштів віддавало на церкву, а другу - на школу.
Виняткову увагу запорожці приділяли добору вчителів, стежили за їх поведінкою і працею, забезпечували всім необхідним, надавали звання військових служителів.

Закінчувалось навчання молодих козаків у школі джур. Джура в українських козаків насамперед вірний слуга, зброєносець, молода людина, що опановує військову професію на прикладі пана-учителя, козака. Це було аналогом зброєносця при європейському лицарстві. Джура доглядав коня та зброю свого учителя, ходив з ним у походи.

Пройшовши таку школу, отримавши добру характеристику наставника молодик приймався товариством у запорозьке братство. Починалися суворі військові будні.

 

«Киевская капелла бандуристов» (укр. Київська капела бандуристів) — национальный музыкальный коллектив Украины, который базируется в её столице городе Киеве.

 

История

«Киевская капелла бандуристов» отсчитывает свою историю начиная со времени основания Кобзарского хора 1918 году. С 1946 года носил название «Государственная капелла бандуристов УССР». В 1995 году музыкальной капелле было присвоено имя советского украинского композитора Георгия Иларионовича Майбороды.

Предыстория

Студенческий ансамбль бандуристов п/р Михаила Злобинцева (Киев, 1908 год)

На XII археологическом съезде в городе Харькове в 1902 году состоялось первое выступление коллектива кобзарей под руководством Гната Хоткевича (Хоткевич Гнат Мартинович)[1]. Этот коллектив также выступал в декабре 1902 года в городе Полтаве, что привело к большому интересу к существованию кобзарских коллективов. Существуют документы свидетельствующие о выступлении квартета бандуристов который состоялся в городе Москве под руководством Игната Хоткевича в августе 1905 года.

В Киеве первый коллектив бандуристов был создан из студентов Киевского университета в 1906 году под руководством Михаила Злобинцева (Домонтович Михайло) и просуществовал до 1909 года. Этот музыкальный коллектив состоял из шести участников и часто выступал на общественных мероприятиях в Киеве и его окрестностях. В 1910 году непродолжительное время существовал ансамбль состоящий из учащихся класса игры на бандуре Киевской средней специализированной музыкальной школы-интерната имени Н. В. Лысенко где преподавал талантливый кобзарь Иван Кучеренко (Кучугура-Кучеренко Іван Іович).

Эти коллективы существенно повлияли на создание в Киеве в 1918 году профессионального коллектива под руководством бандуриста Василия Емца (Ємець Василь Костьович)[1].

Кобзарский хор (1918—1919)

В мае 1918 года объявления Василия Емца о проводимом наборе музыкантов в создающийся коллектив были напечатаны в газетах «Возрождение», «Рабочая газета» и «Народная воля» и уже в июне восемнадцать человек ответили на это объявление. Каждый имел свою технику игры и конструкцию бандуры. Многие не читали музыки. Из восьми наиболее заинтересованных был создан первый коллектив, преимущественно из Кубанских казаков и учеников В. Емца. Репетиции коллектива начались в августе того же года.

Мысль о создании кобзарского коллектива возникла у В. Емца в 1911 году после концерта кобзарского квартета в Ахтырке, где играла группа слобожанских кобзарей под руководства кобзаря И. Кучеренко. На замысел В. Емца повлияло и существование кобзарского коллектива в Москве, где он учился в 1913—1914 годах, а также определенные попытки и эксперименты, которые он провел на Кубани в 1913 году.

Первый концерт состоялся 3 ноября 1918 года. Деньги на уплату за аренду зала пришли от гетмана П. П. Скоропадского. Концерт состоялся во втором по величине зале города Киеве — в Театре «Берґонє» (ныне Национальный академический театр русской драмы имени Леси Украинки).

Киевская капелла бандуристов[править | править вики-текст]

В 1923 году украинская капелла возобновила свою деятельность под руководством Григория Яковлевича Копана (укр.), а с 1925 года Михаила Афанасьевича Полотая (укр.). В анонсе первого концерта в 1923 году было заявлено шесть участников. В 1925 г. коллектив расширился до восьми человек (с приходом М. Полотая и В. Потапенко). В 1927 году в капелле состояли уже десять музыкантов. Коллектив расширил свою деятельность многочисленными концертами по Украине, и это привело к популяризации капеллы и коллективного кобзарства в республике. В 1930 году руководство коллектива перешло в руки М. Опришка, а с 1933 года им руководил Борис Данилевский. На деятельность капеллы отрицательно сказывалась политика Народного Комиссариата образования УССР, который в то время возглавлял Скрипник. Бандуристам было предложено в основу своего репертуара положить не прекрасные образцы народного творчества, а — произведения советских композиторов. В январе 1934 года артистам перестали платить зарплаты, а в октябре 1934 года коллектив был распущен.

Объединенная капелла бандуристов[править | править вики-текст]

В марте 1935 года на основе участников бывших Киевской и Полтавской (образована в 1924 году) капелл был создан объединённый коллектив, который просуществовал вплоть до начала Второй мировой войны[1]. Под руководством М. Михайлова капелла записала немало песен, которые стали образцовыми. После М. Михайлова художественное руководство часто менялось. Некоторые руководители работали с коллективом только по две недели. В 1939 году Капелла объехала всю Западную Украину с концертами «Слово Тараса». После нападения вермахта на Советский Союз, коллектив, который тогда был на гастролях в городе Кировограде был расформирован, а участники мобилизованы.

Капелла бандуристов имени Тараса Шевченко

Во время немецкой оккупации в 1942 году семнадцать участники довоенного коллектива собрались и создали капеллу бандуристов им. Т. Г. Шевченко[1], в начале под руководством Г. Назаренко а затем Григория Трофимовича Китастого. В течение всей войны, члены капеллы постоянно разъезжали по городам гитлеровской Германии и Западной Украины с концертами. Коллектив выступал в том числе и перед членами Украинской повстанческой армии.

После войны члены капеллы эмигрировали в Соединённые Штаты Америки[1]. В 2008 году президент Украины Виктор Ющенко наградил Китастого званием «Герой Украины».

Государственная заслуженная капелла бандуристов УССР[править | править вики-текст]

В 1946 году, с разрешения советских властей в Украинской Советской Социалистической Республике музыкальный коллектив был создан вновь под названием «Государственная заслуженная капелла бандуристов УССР» (укр. Державна заслужена капела бандуристів УРСР)[1], художественное руководство было поручено Александру Захарьевичу Минькивскому.

Под управлением Минькивского капелла достигает чрезвычайно высокого уровня (как инструментального так и хорового). После Минькивского руководство капеллы взял на себя Григорий Васильевич Куляба (укр.), а после него Николай Петрович Гвоздь.

В настоящее время, музыкальный коллектив носит название: «Национальная заслуженная капелла бандуристов Украины имени Георгия Илларионовича Майбороды»[1][2].

Литература

  • Ященко Л. І. — Державна заслужена капела УРСР — Музична Україна , К.:1970. — 84с.
  • Самчук У. — Живі струни — Детройт,:1976. — 376с.
  • Ємець В. — Гетьман Павло Скоропадський та перша Капела кобзарів — Торонто, 1961
  • Ємець В. — На добру славу Україні — г. Український робітник, Канада 17.11.1950
  • Щоголь М. — Гордість Українського народу — Назустріч 50 річчя заслуженої капели бандуристів УРСР — НТЕ, с.67-70

ГЕТЬМАН ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ І КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ (1918 р.)

   Розглядається роль гетьмана України у заснуванні Кам'янець-Подільського державного українського університету, його спроба прибути на свято відкриття другого національного вищого навчального закладу 22 жовтня 1918 р.
   Ключові слова: гетьман України Павло Скоропадський, Кам'янець-Подільський державний український університет, план приїзду до Кам'янця-Подільського.

   Ставлення очільників держави до національної освіти і культури є важливим тестом на предмет їх патріотизму, здатності розв'язання питань духовно-культурної сфери суспільства - невід'ємної складової процесу національно-державного будівництва. Саме з такою проблемою зіткнувся у 1918 р. гетьман України П. Скоропадський, який, з одного боку, сприймався як проросійський керівник, а з іншого, пробував нерадикальними методами сприяти культурною розвою українців, у т.ч. заснуванню їх перших вищих шкіл у XX ст.
   Заслуга гетьмана в появі двох українських національних університетів відмічаються у кількох десятках праць, присвячених як історії України [27, 62, 9-11, 21-26, 47, 38, 42, 15, 37, 1,2, 8, 3, 34, 36, 58, 7, 28, 63, 41, 45], українській революції, державі і відродженню 1917-1920 pp. [69, 29, 44, З, 63, 56, 33, 53 ], так і діяльності гетьманської влади, самому П.Скоропадському [52, 14, 5, 61, 32, 65, 66, 54, 55, 20, 16, 39, 40, 50]. Роль керівника української держави у формуванні національної університетської освіти у 1918р. простежується, зокрема, у нашій спеціальній статті [ 17]. У зміненому вигляді вона увійшла до книги “Українська еліта і творення національної університетської освіти: фундатори і будівничі (1917-1920 pp.)” [19].
   Певну увагу Павло Скоропадський приділяв питанню про заснування українського державного університету у Кам'янці-Подільському, збирався прибути на його відкриття. З'ясувати ставлення гетьмана до другого національного університетського закладу в Україні і є завданням нашої невеличкої розвідки.
   Здійснюючи державний переворот наприкінці квітня 1918р. ,П.П. Скоропадський не мав чіткої програми будівництва суверенної Української держави, її політики, зокрема, у культурно-освітній сфері. Підтвердженням цьому можуть бути “Грамота до всього українського народу” та “Закони про тимчасовий державний устрій України” [6]. Приймаючи на початку травня представників об'єднаних українських партій, П. Скоропадський підкреслив, що буде повністю дотримуватись положень, викладених у “Грамоті”, і не погоджується на “роль президента республіки”. Країна “може бути врятована лише диктаторською владою, лише волею однієї людини можна повернути у нас порядок, розв'язати аграрне питання і провести... демократичні реформи...” [59].
   До появи гетьманщини в Україні було зроблено певні кроки на шляху створення української вищої освіти. Так, 5 жовтня 1917 р. відкрили Київський український народний університет [57, с 153]. У квітні 1918р. при Міністерстві освіти з представників державного університету св. Володимира, Українського народного університету та самого Відомства було створено спеціальну комісію, яка зайнялася підготовкою питання, пов'язаного з об'єднанням цих закладів [30, с.32].
   Починаючи з березня 1918р. при Київському народному університеті розпочала діяльність комісія з організації в містах України вищих шкіл як філій КНУ [12].
   У березні Рада Міністрів УНР затвердила план Міністерства освіти, за яким передбачалась, між іншим, поступова українізація вищої школи, відкриття українського класичного університету у Кам'янці-Подільському, низки народних університетів у губернських містах [48, с.74].
   Однією з гострих проблем, з якою довелося зіткнутися гетьману, стали вимоги радикально налаштованих кіл Києва українізувати російськомовний університет св. Володимира, що мав репутацію “гнізда реакції” [64, с.262]. “Пам'ятаю, як довелося затратити багато слів для депутації, яка наполягала на українізації університету св. Володимира, - писав в еміграції П.П. Скоропадський. - Причому інтелігенції в Україні майже немає: все це півінтелігенти... Коли я казав українцям: “Зачекайте, не поспішайте, створюйте свою інтелігенцію, своїх спеціалістів у всіх галузях державного управління”, вони відразу ставали на диби і казали: “Це не можливо”. Негайну українізацію столичного російського університету він назвав абсурдом [57, с.52, 232]. Ситуацію, що склалася, керівник держави обговорив з міністром освіти М.П.Василенко, який виступав проти поспішних заходів. Його поміркованість і стриманість, як і приналежність до кадетської партії, викликали у свідомих українців розчарування і роздратування [15, с 105]. Гетьман був іншої думки. Він вважав, що мати такого міністра, не зважаючи на його кадетські погляди, “було знахідкою, так як за своїми національними переконаннями він був цілком підходящою людиною” [59, с 166]. П.П. Скоропадський і М.П. Василенко дійшли згоди, що настирливих реформаторів можна заспокоїти, відкривши спеціальний державний український університет [5 9, с.232]. Після цього при Міністерстві освіти було створено Комісію з вищих шкіл і наукових інституцій. Російський академік В.І. Вернадський, який очолив її, працював в Україні, як він сам наголошував, задля вирішення двох важливих завдань: 1) об'єднання всіх учасників українського відродження, які вважали російську культуру своєю рідною. 2) збереження зв'язку всіх вчених і науково-навчальних закладів з російською культурою і аналогічною російською організацією [4, с.98]. Першою справою комісії стало перетворення КНУ в державний український університет. Паралельно розглядалося питання про заснування Кам'янець-Подільського державного українського університету. М.П. Василенко мав з цього приводу консультації з гетьманом. Власне, він сам спочатку не мав чіткої програми щодо реформування вищої школи. Однак під впливом представників столичних вузів і націонал-патріотів міністр дійшов висновку про необхідність збереження російських університетів з елементами українознавчих дисциплін та одночасного започаткування національної університетської системи. З цим був солідарний П.П. Скоропадський. “Василенко здержував мене, - писав гетьман. - Пригадую як він у довгому й вичерпному докладі опрацював свій план діяння, щоб і в цьому Університеті (св. Володимира. - Авт.) безболісно провести українізацію. Я тоді переконався ще глибше, що одинокою ціллю його було зберегти для українського народу якнайбільше цінностей: робив він під впливом провідної думки, і я став на його боці” [59, с.26].
   За реалізацію свого плану міністр “взявся завзято, майже з юнацьким запалом. В червні місяці (насправді 5 серпня 1918 р.- Авт.) пройшов закон про відкриття двох українських університетів - одного в Києві, іншого у Кам'янці-Понільському” [59, с.232]. Ще до затвердження згаданих законів гетьман прийняв ректорів цих вузів - Ф.П. Сушицького та II. Огієнка, мав з ними розмову, що стосувалася підготовки до відкриття закладів. Відвідувачі повідомили “про сильне незадоволення українського громадянства через “антиукраїнську” гетьманську політику” [43, с 512]. Щоб полегшити керівникам обох наймолодших університетів шлях до кабінету гетьмана, останній розпорядився “пропускати ... ректорів Огієнка і Сушицького без докладів, поза чергою” [60, с.25]. А підстав для нових візитів до керівника держави вистачало, особливо II. Огієнку, який відповідав за створення закладу у далекому від столиці, донедавна прифронтовому, Кам'янці. Через господарську розруху, гострий дефіцит найнеобхідніших для будівельно-монтажних робіт матеріалів і навчального приладдя керівнику закладу довелося не раз апелювати до П.П. Скоропадського. У серпні гетьман підписав, наприклад, розпорядження про виділення Кам'янецькому університету з місцевих демобілізаційних складів потрібного майна [43, с.513].
   17 серпня 1918 р. гетьман України затвердив “Закон про перетворення Українського Народного Університету в Київський Державний Український Університет”. Заклад складався з чотирьох факультетів - історико-філологічного, фізико-математичного, правничого й медичного. Того ж дня керівник держави надав сили “Закону про заснування Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету”. Новостворений ВНЗ мав чотири факультети: історико-філологічний, фізико-математичний з двома відділами - математичним та природничо-історичним, правничий та богословський. Щоправда, першого навчального року до праці мали приступити лише два перших. Створювалися кафедри польської та єврейської літератури та історії. В обох університетах мовою викладання, крім деяких випадків, санкціонованих міністром освіти, вперше в університетській практиці світу ставала українська [19]. Поява на освітянській карті України відразу двох національних університетів була подією справді історичної ваги і перспективи. Це добре розуміла національно свідома інтелігенція, поводирі українства, діячі світової культури. Як зазначили, зокрема, працівники Подільської губернської управи, “втрачена сотні літ тому назад Українська вища школа нині могутньою волею народу покликана до життя, і вже ніякі хвилі бурхливої майбутності не зметуть її з того міцного Грунту, на якому вона буде стояти, спираючись на свідоме українське громадянство” [13, спр7. арк.4].
   23 серпня гетьман скріпив своїм підписом закон про розмір платні працівникам вивих шкіл в України. Приміром, основний оклад ординарного професора становив 8 тис. карб, (надбавка за перших і других п'ять років - по 2 тис. карб.), екстраординарного професора - 7200 (надбавка - по 1800), штатного доцента-5400 (по 1350), старшого асистента - 4800 карб, (по 1200 карб.) і т.д. [13, спр.2, арк.4].
   П.П. Скоропадський високо цінував будівничих національної університетської системи, зокрема І.І. Огієнка, який, на його переконання, “зміг зовсім тихо цілий університет створити, являючись завжди з готовими обгрунтованими доповідями, і я ні разу ні в чім йому не відмовив, чому Кам'янецький Університет став такий міцний і багатий” [60, с.25].
   Кам'янецький ректор вузу змушений був турбувати керівника держави неодноразово. Незадовго до свята відкриття університету він наніс черговий візит. “Я був у п. Гетьмана по справах Університету аж двічі - 1 і 2 жовтня, - писав І.І. Огієнко у листі до секретаря університетської комісії О.М. Пащенко. - Прийом був “високоповажний”, - перший раз Гетьман держав мене у себе 1,5 години. На проханні до пана Молова (головноупов-новажений з ліквідації майна зі складів російської армії. - Авт.) про відпуск Університетові потрібного майна пан Гетьман власноручно написав: “Пану Г. Молову. Прошу Вас всім, чим можна, допомогти Кам'янець-Подільському Державному Українському Університету і видати йому по змозі всього, чого він просить. Коли тільки на це єсть яка перешкода, прошу зайти до мене і докласти про це мені для остаточного мого розрішення справи. Цьому Університетові я надаю величезне політичне і культурне значіння. Павло Скоропадський. 2.X. 1918 р. Київ”.
   На нашім проханню відпустити дров для університету Гетьман наклав резолюцію: “Міністру Земельних справ. Прошу Вас прийняти на увагу це прохання. Павло Скоропадський. 2.Х. 1918 р. Київ” [13, спр. 163, арк. 10-10зв.].
   6 жовтня відбуло свято відкриття Київського державного українського університету, у якому взяв участь і гетьман України.
   Керівник держави отримав запрошення і на відкриття Кам'янець-Подільського державного українського університету. Як свідчить О.М. Пащенко, П.П. Скоропадський збирався прибути на урочистості [46, с.346]. І.І. Огієнко, який був ближче до владних структур, заперечує їй: “1918.Х. Запрошення Гетьмана на свято відкриття Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету. Гетьман не обіцяє приїхати, бо побоюється, що державні справи не дозволять йому того. Коли б мав - конче зателеграфує заздалегідь. На сильне прохання Ректора... прирікає, що коли б не зміг приїхати, нікому не говоритиме того. Аж до дня 21 .X. всі знатимуть, що Гетьман приїде на свято, а це дасть змогу сильніше користати з допомоги місцевої Кам'янецької влади, а також упорядкувати саме місто” [43, с.516]. Таким чином, 1.1. Огієнко засвідчив, що П.П.Скоропадський допускав можливість свого приїзду до Кам'янця-Подільського на університетські урочистості, що, безумовно, мало позитивно вплинути на імідж керівника держави.
   У фонді 1794 “Інспектор державної варти при Подільському губернському старості” Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України виявлено справу 25 “Про підготовку до приїзду Гетьмана на відкриття Державного університету у Кам'янець-Подільському”, яка проливає світло на ситуацію, що склалася з можливою участю П.П. Скоропадського у офіційному відзначенні свята відкриття першого вогнища вищої освіти і науки на Поділлі.
   Як свідчать архівні документи, 14 жовтня 1918 p., за тиждень до урочистостей в адміністративному центрі, Подільський губернський староста СІ. Кисельов зателеграфував інспектору залізничних віток Міністерства внутрішніх справ Української держави, повідомивши про підготовку візиту П.П. Скоропадського. “У зв'язку з можливим приїздом 22.10. Гетьмана [до Кам'янця-Подільського] прохання дати розпорядження підвідомчим дільничним начальникам варти погодити з повітовими старостами відповідних повітів по питанню планомірної організації охорони слідування силами залізничної і загальної варти” [68, арк.2].
   Того ж дня СІ. Кисельов повідомив про можливий приїзд П.П. Скоропадського до губернського центру голів повітових організацій Союзу хліборобів і земельних власників та просив їх “для охорони шляхів і для допомоги державній варті ... відрядити надійних людей ...” [68, арк. 10]. Повітові старости отримали від свого безпосереднього губернського керівника наказ “скласти секретну нараду за участю начальників державної варти і начальників залізничних віток по питанню охорони шляхів”, залучити “до охорони [залізниці] мирових посередників, надійних осіб із середовища сільського і волосного населення” [68, арк. 1 Ізв]. На 20 жовтня повітові старости і начальники держварти мали відрядити в розпорядження інспектора варти по “10 осіб надійних вартових при одному дільничому начальнику в Кам'янець...” [68, арк. 15].
   Проводились заходи із посилення безпеки на залізниці під час можливого руху гетьманського потягу. Зокрема начальнику освідомчого відділу належало “ заручитися агентами в депо Гречани, Жмеринка, Кам'янець, в середовищі державної варти, “Просвіт”, Національного Союзу, Союзу хліборобів для вияснення відношення членів до можливого приїзду гетьмана” [68, арк. 17]. Весь залізничний шлях, яким мав просуватися П.П. Скоропадський, розподілили на дільниці і закріпили за ними громадських охоронців (сільські посадовці, заможні хлібороби). Так, Проскурівський повітовий староста Столяров доповідав С.І. Кисельову, що на залізничному шляху, розташованому на території повіту, створено аж 6 дільниць. Починаючи з 20 жовтня, “130 вартових займають охорону при 45 посадових особах сільського управління. 20 особам резервної сотні доручена охорона вокзалу. Землевласники асигнували 1000 руб. на посилення утримання варти” [68, арк.45].
   Запобіжні заходи приймались навіть на тих дільницях Подільської залізниці, якими не мав пролягати маршрут П.П. Скоропадського. Скажімо, Ольгопільський повітовий староста, знаючи, що залізничні колії в межах повіту були поза напрямом Київ-Кам'янець-Подільський, перестрахувався і на “випадок приїзду гетьмана” організував охорону залізничного полотна протяжністю 40 верст. Для цього задіяли “60 осіб вартових, від землевласників і лісових сторожів - 50, сільських старост і десятських - 80, хліборобів - 180”. На їх харчування повітове земство відпустило 3000 руб. [68, арк.46].
   Звісно, найбільше уваги приділили Кам'янцю-Подільському. В день приїзду керівника держави в місті збиралися зупинити роботу всіх торговельних і громадських підприємств, крім тих, які торгували продуктами харчування. Було розроблено і погоджено план розміщення охоронців на таких вулицях і об'єктах: Привокзальна дільниця - вул. Пушкінська - вул. Петроградська - вул. Резервуарна - вул. Московська - університет - вул. Московська - вул. Пушкінська - кафедральний собор, у якому мало відбутися архієрейське богослужіння. Піший резерв охоронців знаходився в будинку Левінзона на вул. Олександрійській, кінний загін поручника Цідемана - на розі вулиць Московської і Резервуарної. Заходи безпеки передбачалися і щодо хресного походу, який мав рухатися від кафедрального собору до університету, народного дому, де готували святковий концерт, театру “Гігант” (мала відбутися вистава), новопланівського мосту, на якому запланували ілюмінацію [68, спр.74-75]. Для посилення охорони 18-19 жовтня 1918 р. до Кам'янця прибули 66 осіб державної варти з Могилівського, Гайсинського, Ольгопільського, Брапдавського, Летичівського і Балтського повітів [68, арк.106-107].
   Організаторів візиту гетьмана сильно непокоїли кілька обставин. По-перше, технічна недосконалість Подільської залізниці і можливі аварії потягу. По-друге, її змобілізованість ще з часів війни (на ст. Ярмолинці, Балин, Кам'янець-Подільський знаходилося багато вибухових матеріалів, які належали колишній 7-й російській армії Південно-Західного фронту). По-третє, за даними спецслужби, серед службовців залізниці було чимало таких, які належали до неблагонадійних в політичному відношенні громадян. Враховуючи все це, виробили два можливих варіанти пересування гетьмана з Проскурова - залізницею і автомобілем. У першому випадку 22 жовтня, о 8.00 П.П. Скоропадський у супроводі інспектора державної варти, виїжджав з ст. Проскурів до ст. Кам'янець-Подільський. Швидкість руху потяга була помірною - 20 верст за годину. До кінцевої станції прибував о 13.00. На високого гостя мали очікувати: ректор університету з професорами та членами міської університетської комісії, які працювали над матеріально-технічним оснащенням КПДУУ (не більше 30 осіб); депутації від міста, “Просвіти”, Українського Національного Союзу, хліборобів, землевласників, земств, волосних старшин. Для почесного військового караулу задіяли офіцерів 9-го Подільського полку місцевого гарнізону. Музичний супровід забезпечував військовий оркестр. За сценарієм, з появою на пероні П.П. Скоропадського оркестр мав виконати марш, почесний караул - віддати честь, а начальник караулу - відрапортувати високому гостю. Після цього губернський староста представляв йому присутніх, а представники делегацій виступали з вільним словом (по 1-2 хв.). По завершенню зустрічі гетьман сідав в автомобіль і під звуки національного гімну направлявся до університету. Тут вуличної зустрічі не передбачалося. П.П. Скоропадського, через окремий хід, проводили прямо до зали, де відбувалося урочисте відкрите засідання Ради професорів. З його появою присутні вставали і робили загальний уклін. У супроводі хору гетьман займав відведене для нього на підвищенні місце. Звідси він оголошував зміст своєї жалуваної грамоти: “Грамотою цією нашою ознаменуймо всім тим, кому то ще належить і особливо Пану Міністру Освіти, Панам Ректору, Професорам і Студентам, що ми визнали за благо для всього люду українського утворити в місті Кам'янець-Подільському Український Державний Університет. Призиваючи Боже благословеніє на це огнище Народної освіти, бажаємо аби цей університет, сприяючи широкому відродженню Нашої Національної Культури, виявив усі творчі сили багатого духом та здібностями Українського народу” [13, спр.З, арк.9].
   Зі словом-відповіддю мали виступити міністр освіти й мистецтва, а також представники студентства. Після цього гетьман робив важливий піар-хід - оголошував амністію всім, хто відбував адмінарешти, позбавляв кримінального переслідування активних учасників аграрного руху. На цьому візит П.П. Скоропадського завершувався. О 14.00 він мав відбути до Проскурова [68, арк. 11 Ізв].
   У тому разі, коли вибирався інший варіант руху, гетьман добирався з Проскурова до Кам'янця автомобілем. Виїхавши о 8.00 22 жовтня, він проїжджав через с Ружичну - с Антонівці - с Татаринці - м. Ярмолинці -с Томашівку. На соколівських хуторах передбачалася коротка зупинка, під час якої він мав прийняти депутацію від хуторян, волосних і сільських посадових осіб. Після того продовжувався рух на Кам'янець-Подільський через містечка Солобківці, Дунаївці, Шатаву. О 13.00 автомобіль прибував до будинку губернського старости (колишній дім губернатора). Тут високого гостя зустрічали почесний караул, різні громадські депутації. Звідси він направлявся до кафедрального собору Олександра Невського, а звідти - до університету. Тут його перебування завершувалося о 14.00 - поспішав на обід до губстарости. Після того високий гість відправлявся на екскурсію до історичних пам'яток міста, відвідував музеї. О 20.00 вечеряли, потім ночували. Наступного дня П.П. Скоропадський від'їжджав до Проскурова, звідти - до Києва [68, арк. 11 Ізв].
   За день до очікуваного приїзду, 21 жовтня, інспектор Подільської державної варти отримав від свого колеги з Волині телеграму, яка прояснила питання і заставила відповідальних осіб дати відбій всім, хто був задіяний в підготовці до прийому гетьмана. Вона мала всього два слова: “Приїзд відмінений” [68, арк. 102]. Це означало, що свято відкриття КПДУУ відбудеться без керівника держави. Про зміну наміру П.П. Скоропадського повідомили лише окремих осіб, тому більшість прибулих для його зустрічі на залізничний вокзал 22 жовтня про це не знали. Один із таких непосвячених - В.К. Приходько, голова Подільської губернської народної управи, згадував про ту мить: “О 9-й годині ранку (гетьмана очікували о 13.00. - Авт.) з Києва мусів прийти спеціальний потяг, що ним мали приїхати столичні гості, і, можливо, сам Пан Гетьман. Це було дуже оригінально, що ніхто не знав, кого він зустрічає, чи приїздить Голова Держави, але Кисельов (губернський староста. - Авт.) до кінця запевняв чи вдавав, що йому невідомо.
   На обрії з'явився димок паровоза. Кілька хвилин - і загуркотів потяг, із шиком та шипінням, як на баских конях, підлетівши до станції. Граціозно блиснули в повітрі срібні труби й заграли зустріч. її підхопила військова оркестра. Почесна варта взяла “на караул”. З середнього вагону ловко вискочили кілька військових, і очі всіх звернулись туди. Хто приїхав? Чи пан Гетьман? Хвилини пливли надзвичайно довго, аж доки не розв'язались певним розчаруванням: замість Гетьмана з вагону виглядав якийсь старий дід, як потім виявилось, представник Гетьмана - генерал Лібов” [49, с.47-48].
   З'ясовуючи причини відміни приїзду найвищого очільника Української гетьманської держави, варто взяти до уваги дві важливих обставини: 1) підготовку замаху на життя П.П. Скоропадського в Кам'янці-Подільському (чутки про це поширювалися в місті у жовтні 1918 р.) і 2) урядову кризу, що виникла в середині жовтня з вини міністрів-кадетів. Щодо першої, то підтвердити її архівними документами, на жаль, не вдається. Щоправда, свідчення про це можна почерпнути із мемуарів В.К. Приходька, відомого у місті і краї земського діяча. “... Чутки по атентат мали під собою найбільш серйозні підстави. Цілу історію цієї справи оповів мені п. М.Ф. О-ч, подолянин, український діяч, за партійною приналежністю с.-р.
   Одного разу, - оповідав п. М.О-ч, - за кілька днів до відкриття Університету, запрошує мене до свого кабінету п. Ректор Огієнко, звертається до мене такими словами: “Пане О-чу, мені нема діла до Ваших політичних переконань, я не хочу мішатись у жодні Ваші справи, але прошу переказати Вашим партійним товаришам оце: коли вони мають якісь наміри супроти Пана Гетьмана, то я, не будучи в силі взагалі в чомусь їх переконувати, прошу тільки про одне - щоб не робили вони нічого в будинку Університету, чи взагалі та території його. Коли б, не дай Боже, щось сталося із Паном Гетьманом в Університеті, то це страшно відбилось би на долі ще не закінченого Університету.
   У тих же днях від Огієнка пішов на ім'я Гетьмана дискретний шифрований лист. У тім листі І. Огієнко, як Ректор Університету, в ввічливих висловах писав Скоропадському, що хоч Кам'янецький Університет в урочистий для себе день був б щасливим бачити в стінах своїх Голову Держави, одначе він, як Ректор Університету, вважає своїм обов'язком попередити Пана Гетьмана, що його життю може загрожувати небезпека й тому просить його не приїздити. Можна думати, що цей, власне, лист мав вирішальне значення, і Гетьман Скоропадський дійсно на свято не прибув” [49, с 51-52].
   Те ж джерело повідомляє, що у серпні-вересні 1918р. навпроти університету, в колишньому будинку “Просвіти”, несподівано з'явилася крамничка з продажу содової води, у якій торгували два члени російської партії лівих есерів. “Коли стало відомо, що на свято відкриття Університету має прибути Гетьман Скоропадський, то рішено, що це буде відповідна нагода вчинити на нього замах. Виконати це завдання доручили тим молодим людям, що мали крамничку з содовою водою. Коли Гетьман не приїхав, то минула потреба і в крамниці з содовою водою, а її власники зникли з Кам'янця невідомо коли” [49, с.54].
   Цілком ймовірно, що неприїзд П.П. Скоропадського пов'язаний і з урядовою кризою. Так, 16 жовтня 1918 р., за 5 днів до урочистостей у Кам'янці-Подільському, на засіданні Ради міністрів йшлося про нові пріоритети зовнішньої політики країни, зокрема, делегування українських дипломатичних місій до Англії, Франції і США. Частина міністрів рішуче висловилася проти зближення із зазначеними країнами, які збиралися визначати долю післявоєнної Європи. За цих умов гетьман почав домовлятися з представниками опозиційного Національного союзу про створення коаліційного кабінету. 17 жовтня на засіданні уряду прозвучала заява групи міністрів-кадетів, у якій, зокрема, наголошувалось, що “необхідно зараз же вияснити відносини до ... держав, які повстали після розпаду Росії, головно до Великоросі!”. Розглядались два варіанти політики: 1) ігнорування Росії в реалізації українських зовнішньополітичних планів і 2) укладання союзу з країнами, що утворилися після розпаду Російської імперії, “для утворення нової Росії”. “Якщо Україна залишиться байдужою до боротьби з більшовиками, то вона наживе собі лютих ворогів, які ніколи не подарують їй того, що вона не допомогла їм в цій боротьбі. Якщо вона допоможе росіянам побороти більшовиків, то заслужить їх вдячність і забезпечить собі свободу вільного розвитку в державнім союзі з Росією, з котрою в'яжуть Україну економічні та всякі інші інтереси”. Заяву підписали міністри М.П. Василенко, А.К. Ржепецький, С.М. Гербель, С. Гутник, О.Ф. Романов, В.В. Зіньківський, В. Кокольцев, Ю.М. Вагнер, державний контролер Г. Афанасьев і державний секретар С.В. Завадський [15, с.271-272].
   18 жовтня 1918р. гетьман відправив кабінет міністрів у відставку. Через два дні українські кадети схвалили позиції своїх однопартійців в уряді. Того ж дня П.П. Скоропадський прийняв делегацію союзу хліборобів-власників, які вручили йому меморандум щодо державного устрою і політики України на майбутнє, зайнявся формуванням нового складу кабінету, яке завершилось 24 жовтня. Новий уряд очолив Ф.А. Лизогуб [15, с.273-274].
   22 жовтня 1918 р. відбулося урочисте відкриття університету в Кам'янці-Подільському. Непридатний до навчання ще 4 місяці тому будинок другого державного українського університету змінився невпізнанно. Він, за свідченням В.К. Приходька, “уквітчаний, обмайований зеленю та жовто-блакитними прапорами, новенький і чистенький, укритий килимами, радісно зустрічав своїх гостей. На імпозантному будинкові, у височині, заблищали золоті кирилівські літери на темносиньому тлі: “Кам'янець-Подільський Державний Український Університет” [49, с.46].
   Особистий посланець гетьмана генерал-хорунжий Лібов, “ставши на приготовленім спеціально для нього підвищенні, витягнув скручений пергамент, на якому, по зразку старих універсалів, висіла на шнурках груба печатка, й відчитав грамоту Гетьмана Скоропадського про відкриття Кам'янецького Державного Українського Університету. Під спів національного гімну, представник Гетьмана урочисто доручив грамоту Ректорові Університету. Далі ректор виступив із докладом про історію організації й стан новонародженої школи. А потім пішли привітання найрізноманітніших представників. Різні адреси й привітання, видруковані й намальовані, в обгортках і без них зайняли горою цілий великий стіл і вирізнялись одна перед однією художністю виконання та оригінальністю змісту” [49, с.48-49]. Гетьманська грамота по змісту була аналогічною до тієї, яку отримав Київський університет.
   Надалі П.П. Скоропадський, незважаючи на кризу державної влади і антигетьманське повстання, продовжував дбати про національну вищу освіту. Так, 20 листопада він затвердив закон про заснування в складі Кам'янець-Подільського університету богословського факультету, де передбачалось 26 штатних викладацьких посад - 20 професорських і 6 доцентських [13, спр.2, арк.46-50].
   Таким чином, до заснування Кам'янець-Подільського державного українського університету гетьман П.П. Скоропадський мав безпосереднє відношення, хоча і не відігравав найактивнішої ролі. Опосередковано підтримавши прагнення прогресивної подільської інтелігенції, до яких приєдналася частина київських вчених, відкрити на межі трьох українських регіонів (Поділля, Північна Буковина і Східна Галичина) національний університетський заклад, він затвердив відповідний закон Української держави, допомагав ректору університету у розв'язанні непростих матеріально-технічних проблем, сприяв структурному розвою КПДУУ Через урядову кризу, інші причини він не зміг прибути на свято відкриття вогнища освіти і культури Подільського краю, всієї України, передав йому своє благословення через спеціального представника, вболівав за його долю, перебуваючи в еміграції.

Список використаних джерел

1. Білоусько О.А., Киридон A.M., Киридон П.В., Кравченко П.А. Історія України: компаративні нариси. - Полтава: АСМІ, 2002. - 524 с
2. Бойко О.Д. Історія України: Посібник. - Вид. 2-е, доп. - К.: Академвидав, 2003. -656 с.
3. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 pp. У двох томах. - Львів, 1998.-Т.1.-524 с
4. Вернадський В.И. Дневники. 1917-1921. - К.: Наук, думка, 1994.-272 с
5. Войнаренко О. З гетьманських часів: Спогади самовидця з року 1918. - Детройт: Накладом жіноч. відділу Україн. гетьман, організ., 1950. -32 с
6. Грамота до всього українського народу (29 квітня 1918 р.) // Державний віст-ник. - Київ. - 16 травня. - №6. -СІ.
7. Губарев В.К. Історія України: Конспект лекцій для студентів і викладачів. -Донецьк: БАО, 2004. - 352 с
8. Ґудзь В.В. Історія України. - К.: Слово, 2003. - 616 с
9. Гунчак Тарас. Україна: перша половинаXX століття: Нариси політичної історії. -К.: Либідь, 1993.-288 с
10. Гунчак Тарас. Україна: XX століття. - К.: Дніпро, 2005. - 384 с
11. Грицак Ярослав. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. - К.: Генеза, 1996. - 360 с
12. Державний архів міста Києва. - Ф.Р.936. - Оп.1. - Спр.8. - Арк.6.
13. Державний архів Хмельницької області. - Ф.Р.582. - Оп.1.
14. Доленга С. Скоропадщина. - Варшава: Накладом М.Куницького, 1934. - 175 с
15. Дорошенко Дмитро. Історія України 1917-1923 pp. (В двох томах). - К.: Темпора, 2002. - ТИ: Українська Гетьманська Держава 1918 року. - 352 с
16. Єкельчик С. Павло Скоропадський // Історія України в особах: Х-ХХ ст. / Кер. ав.кол. І.Войцехівська. - К.: Україна, 1995. - С.216-222.
17. Завальнюк О.М. Гетьман П.Скоропадський і зародження національної університетської освіти в Україні // Питання історії України: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, кафедра історії України. - Чернівці: Золоті литаври, 2002. - Т.4. - С.104-110.
18. Завальнюк О.М. Українська еліта і творення національної університетської освіти: фундатори і будівничі (1917-1920 pp.) - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА,2005.-С.21-34.
19. Закон про заснування Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету // Державний вісник. - 1918. - 29 серпня. - №43. - С.4.
20. Закуловський В. Освітня і культурна праця за другої Гетьманщини // У 60-ліття відновлення Гетьманської Української Держави Гетьманом Всієї України Павлом Скоропадським. - С.24-28.
21. Історія України XX - початку XXI століття: Навч. посібник / За заг. ред. акад. ВА.Смолія. - К.: Знання, 2004. - 583 с.
22. Історія України: Навч. посібник / М.В.Дєдков, Ю.В.Іващенко, Г.Л.Кладкова та ін. - Запоріжжя: Дике поле, 2002. - 416 с
23. Історія України: Навч. посібник/М.М.Кузьменко, П.Ю.Бєлікова. - Севастополь: Вебер, 2003.-133 с
24. Історія України: Навч. посібник / Б.Д.Лановик, О.Д.Зубалій, З.М.Мотисякевич та ін. - К.: ІСДО, 1993. - 280 с
25. Історія України: нове бачення. У двох томах / За заг. ред. акад. ВА.Смолія. -К.: Вид-во “України”, 1996. - Т.2. -495 с
26. Історія України: Посібник / За ред. Г.Д.Темка, Л.С.Тупчієнка.-К.: Видавн. Центр “Академія”, 2001. - 480 с
27. Історія України у 1917-1920 pp. Відновлення державності українського народу: Тексти лекцій /Автори-укладачі: В.І.Білик, І.С.Грищенко та ін.; відп. за випуск Д.Ф.Розовик, В.П.Фоменко. - К.: НМКВО, 1991. - 96 с
28. КалініченкоВ.В.,РибалкаІ.К. Історія України: Підручник - X.: ХНУім. В.Н.Ка-разіна,2004.-Ч.Ш: 1917-2003 pp. - 628 с.
29. Карась А. Начерк культурного відродження України. Від 1917 до 1933 років // Науковий збірник Українського Вільного Університету: Ювілейне видання з приводу 70-річчя УВУ - Мюнхен, 1992. - ТІ5. - С.219-240.
30. Колпакова О.В. Український державний університет у Києві (1917-1920 pp.) // Укр. іст. журн. - 1993. - №7,8. - С.30-36.
31. Король В.Ю. Історія України: Навч. посібник. - К.: Видавн. центр. “Академія”, 2005.-496 с
32. Коструба Т. Історичне значення Української Держави 1918 р. (у 20-і роковини 29 квітня) // За велич нації. У двадцяті роковини відновлення Української Гетьманської Держави. - Львів, 1938; Нью-Йорк, 1955. - С.91-96.
33. Кучменко О.М. Національно-культурне життя в Україні (1917-1920 pp.). - К.: Знання, 1999.-21 с.
34. Лановик В.М., Лазаревич М.В. Історія України: Навч. посібник. - 2-е вид., пе-рероб. і доп. - К.: Знання - Прес, 2003. - 733 с
35. Литвин Володимир. Історія України (у 3-х томах). - К.: Видавн. дім. “Альтернативи”, 2005. - Till. Кн.І. - 832 с
36. Литвин Володимир. Україна: доба війни і революцій (1914-1920 pp.) - К.: Видавн. дім “Альтернативи”, 2003. - 488 с
37. Литвин В.М., Мордвінцев В.М., Слюсаренко А.Г Історія України: Навч. посібник. - К.: Знання - Прес, 2002. - 669 с
38. Макар Ю.І., Білецький Б.Ф., Коцур А.П., Коцур В.П., Павко А.І. Історія України від найдавніших часів до наших днів. - Вид. 2-е, перероб. та доп. - Чернівці, 1998.-336 с
39. МашевськийО.В. Українізація освіти в 1918 p.//Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія. - К., 1996. - Вип. 34. - С.80-86.
40. Мироненко О. Гетьман Павло Скоропадський // Історико-політичні уроки української державності: Енциклопедичний словник. - Київ - Донецьк, 1998. - С.54-61.
41. Мисик Ю.А., Бажан О.Г., Власов B.C. Історія України: Навч. посібник. - К.: Видавн. дім “Києво-Могилян. академія”, 2005. - 536 с
42. Новітня історія України (1900-2000): Підручник/ Слюсаренко А.Г., Гусєва В.І., Дрожжин В.П., та ін. - К.: Вища школа, 2000. - 663 с
43. Огієнко Іван. Моє життя: Автобіографічна хронологічна канва // Наша культура: Науково-літературний місячник / Редактор і видавець д-р проф. Іван Огієнко. - Варшава. - 1935. - Кн.8. - С.510-522.
44. Павленко Ю., Храмов Ю., Українська державність у 1917-1919 pp. (історико-генетичний аналіз). - К.: Манускрипт, 1995. -264 с
45. Пасічник М.С. Історія України: державницькі процеси, розвиток культури та політичні перспективи: Навч. посібник. - К.: Знання, 2005. - 736 с
46. Пащенко Олімпіяда. Заснування Кам'янець-Подільського Державного Українського Університету // Наша культура. - 1936. - Кн. 5(14). - С.332-346.
47. Полонська-Василенко Наталія. Історія України. - 2-е вид. - К.: Либідь, 1993. -Т.2. Від середини XVII століття до 1923 року. - 608 с
48. Постернак Степан. Із історії освітнього руху на Україні за часи революції 1917-19 pp. - К.: Друкар, 1920. - 127 с.
49. Приходько Віктор. Повстання Українського Державного Університету в Кам'янці на Поділлі: Відбитка з “Нашої культури” 1935 р. - 60 с
50. Реєнт Олександр. Павло Скоропадський. - К.: Видавн. дім “Альтернативи”, 2003. - 304 с
51. Рибалка І.К. Історія України. - X.: Основа, 1997. - Т.2. - 480 с
52. Рік 1918 на Україні /Зложив і видав д-р Зенон Кузеля. - Зальцевельд: 3 друкарні Союзу Визволення України, 1918. - 40 с
53. Розовик Д.Ф. Українське культурне відродження в роки національно-демократичної революції (1917-1920): Монографія. - К.: Видавн. поліграф, центр “Київ, ун-т”, 2002.-311 с
54. Ротар Н.Ю. Начатки вищої української освіти на Поділлі // Культура Поділля: Історія і сучасність: Матеріали другої науково-практичної конференції, присвяченої 500-річчю м. Хмельницького. - 27-29 серпня 1993 р. - Хмельницький: “Поділля”, 1993. - С 294-296.
55. Ротар Н.Ю. Вища освіта в політиці перших українських урядів (1917-1919 pp.) // Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми виховної роботи у ВУЗІ: спадкоємність, сучасність, майбутнє”: Тези доповідей. 19-21 жовтня 1993 р. -Херсон, 1993.-С.105-106.
56. Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання 1917-1921 pp. // Україна крізь віки. - ТЮ. - К.: Видавн. дім “Альтернативи”, 1999. - 320 с
57. Сірополко Степан. Історія освіти на Україні. - Львів, 1937. -174 с
58. Скрипник М.О., Домбровська М.Ф., Красовський В.М. та ін. Історія України: Навч. посібник / Під ред. М.О.Скрипника. - К.: Центр навч. л-ри, 2003. - 367 с
59. Скоропадський Павло. Спогади. Кінець 1917-грудень 1918.-Київ-Філадельфія, 1995.-495 с
60. Скоропадський Павло. Українська культурна праця за гетьманщини 1918 року. (Сторінка споминів) // Коментар в 20-у річницю смерті Павла Скоропадського. 1945-1965. - Лондон-Гаага, 1997. - 4.2. - С.23-26.
61. Солуха П. Російська мова, Гетьман Павло і наша не державність // Державницька думка: Квартальник української державницької ідеології, культури і громадського життя. - Філадельфія. - 1952. - 4.6. - С.26-39.
62. Субтельний Орест. Україна: Історія. - К.: Либідь, 1993. -288 с.
63. Терещенко Ю.І., Соловйова В.В. Історія України від найдавніших часів до сьогодення. - Донецьк: Юго-Восток, 2004. - 194 с
64. Українська революція і державність (1917-1920 pp.) / Авт. кол.: Бевз ТА., Вєдєнєєв Д.В., Гошуляк І.Л. (кер. авт. кол.) та ін. - К.: Парламент вид-во, 1998. - 248 с
65. Українська Центральна Рада: Документи і матеріали. У 2 т. / Відп. ред. акад. ВА.Смолій. - К.: Наук, думка, 1997. - Т.2.-426 с
66. Феденко П. Український рух у 20 столітті.-Лондон: Вид-во “Наше слово”, 1959. -271с.
67. Феденко П. Влада Павла Скоропадського (п'ятдесяті роковини перевороту в Україні). - Лондон - Мюнхен: Вид-во “Наше слово”, 1968. - 34 с
68. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. -Ф.1794.-Оп.1.-Спр.25.
69. Шкільник М. Україна у боротьбі за державність в 1917-1921 роках: Спомини і роздуми. - Торонто, 1971. - 366 с

 

 
 

Ось найпоширеніші прізвища реєстру 1649 р.:

 

Авраменко — 48 (козаків), Адаменко — 30, Александренко —10, Андрієвич  — 64, Андрієнко — 144, Андрусенко — 27, Андрущенко — 60, Антоненко — 76, Антонович 13, Атаман — 50, Атаманенко — 10, Бабенко — 16, Бабич — 18, Бабиченко — 29, Білоцерківець — 30, Богданенко — 56, Богун 20, Бойко — 14, Бойченко — 24, Бондар 12, Бондаренко — 31, Борисенко — 68, Браславець — 18, Бут — 236, Бутенко — 66, Бутко — 14, Бутченко — 12, Вакуленко — 23, Василевич — 30, Василенко — 134, Васькович — 22, Ващенко — 118, Великий — 67, Величко — 28, Беличенко — 12, Вергун — 19, Вергуненко — 33, Війтенко - 34, Волошин - 136, Волошиненко - 21, Гавриленко — 102, Гаврилович - 19, Гавришенко — 20, Гапоненко - 33, Гарасименко — 75, Гарасимович — 13, Гладкий - 70, Гладченко — 30, Гончар — 14, Гончаренко — 20, Горбаненко — 30, Горбань = 10, Горкавенко — 40, Горкавий — 11, Горкуша — 16, Горкушенко — 15, Гордієнко 64, Григорович 11, Григоренко — 19, Гриненко — 34, Гриньченко — 53, Гриценко 173,  Грицькович — 13, Гришкович — 18, Грищенко — 125; Давиденко — 32, Даниленко — 111, Данилович — 23, Даньченко — 12, Демиденко 38, Демченко — 69, Дінець — 61, Дмитренко — 100, Дмитрович — 10, Дорошенко — 30, Дяк — 12, Дяченко —30, Євхименко — 37, Ємець — 39, Ємченко — 57, Жаданенко — 24, Жданенко — 56, Жук  24, Жученко — 40, Захарченко — 44, Запорізький — 3, Зіньченко — 58, Иленко — 12, Иляшенко — 56, Ильченко — 35. Іваненко  205, Іванович — 249, Іванченко — 33, Івахненко — 10, Іващенко — 53, Ігнагенко — 109, Ігнатович — 16, Ісаєнко — 44, Ісайченко 10; Калениченко — 69, Калиненко — 17, Каневець — 39, Карпенко — 108, Кіндратенко 94, Кіндратович — 15, Клименко — 104, Климченко — 37, Коваленко — 132, Коваль —- 82, Козаченко — 20, Колесник — 15, Колесниченко  — 41, Коломієдь — 45, Коломийченко —25, Корнієнко — 54, Корсунець — 18, Костенко — 65, Костира — 10, Костирка — 32, Костюченко — 47, Кравець 30, Кравченко — 20, Кузьменко — 115, Куриленко — 107, Куценко — 43, Кушнеренко 20, Кушнір — 26; Лавриненко — 88, Лавриченко — 18, Лазаренко — 32, Лазоренко 15, Лазьченко — 11, Лащенко — 32, Левченко — 122, Левоненко — 20, Лесенко — 25, Лещенко — 58, Лисий — 79, Лисенко — 20, Литвин — 26, Литвиненко — 39, Логвиненко — 34, Лукашенко — 40, Лук’яненко — 92, Лук’янович — 18, Луценко — 42, Лучченко - 23, Ляшенко — 9;  Мельник — 39, Мельниченко — 63, Микитенко — 100, Миколаєнко — 33, Михайленко — 110, Михайлович — 41, Михненко — 40, Міщенко — 168, Москаленко — 62, Москаль — 132, Макаренко — 69, Максименко — 114, Максимович — 29, Мартиненко — 116, Мартинович — 25, Марченко — 109, Матвієнко — 111, Матвієвич 18, Матіенко — 20, Матюшенко — 19, Матяшенко — 45, Маценко — 29; Назаренко  40, Науменко — 40, Нестеренко — 62, Ничипоренко — 62; Олексенко — 56, Олексієвич — 13, Олексієнко — 54, Олещенко 63, Омеляненко — 71, Омелянович — 20, Омельченко — 30, Онищенко — 80, Опанасенко — 44, Опанасович — 19, Оприщенко — 19, Остапенко — 76, Остапович 11, Охріменко — 43; Павленко — 199, Павлович — 37, Панасенко — 27, Паньченко — 58, Пархоменко  50, Педоренко — 20, Петренко — 213, Петрашенко — 19, Пилипенко — 112, Пінчук — 13, Попенко — 34, Попович - 51, Паламаренко — 14, Прокопенко — 65, Проскурненко — 61, Прохоренко - 8, Проценко — 68, Радченко — 65, Рибальченко — 17, Романенко — 98, Романович — 24, Руденко — 32, Рудий — 64, Рудиченко — 10, Рудченко — 30, Русин — 3, Русиненко — 5,   Савенко — 37, Савченко — 145, Сахненко — 94, Семененко — 144, Семенко — 10, Семенович — 73, Семченко — 14, Семяненко 10, Сененко — 43, Сеньченко — 45, Сергіенко — 78, Сидоренко — 98, Сидорович 16, Скрипка — 18, Скрипченко — 39, Стасенко — 62, Степаненко — 143, Степанович 36, Стеценко — 56, Сторож -36, Стороженко — 17; Тарасенко — 46, Терещенко — 42, Тимошенко — 99, Тимченко — 55, Тищенко 78, Ткач — 12, Ткаченко — 10, Трохименко 74, Трохимович — 15, Трушенко — 29, Уласенко — 59, Федоренко — 205, Федорович 51, Федьченко — 43, Фесенко — 23, Филоненко — 27, Хведоренко — 50, Харченко 56, Хведорович — 32, Хведьченко — 33, Хвесенко — 20, Хильченко — 35, Хоменко — 114, Хурсенко — 34, Чорний —: . 106, Чорнишенко — 15, Чорномаз — 13, Чорномазенко — 11, Чорнушенко — 10, Швець  21, Шевченко — 32, Шепеленко 18, Шило — 27, Шиленко — 11, Шостак — 16, Шульга — 68, Шульженко — 31, Щербаненко 12, Щербина — 47, Щербиненко — 40, Щербина — 84, Юрченко — 100, Юхненко — 32, Ющенко — 109, Якименко — 66, Яковенко 82, Якубенко — 30, Яненко — 14, Янченко  26, Яременко — 78, Ярмаченко — 40, Ярмоленко — 61, Ярошенко — 70, Яхненко 34, Яценко — 119, Яцькович — 40, Ященко 113.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПАСПОРТ  МІСТА

 

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

 

 

 

 

 

 

                                             Станом на 01.01.2015 р.


 

 

Карта міста Переяслава-Хмельницького

 

 

 

Герб міста Переяслава-Хмельницького

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прапор міста Переяслава-Хмельницького

 


Адреса міської ради:

   Київська область, м. Переяслав-Хмельницький,  вул. Б. Хмельницького, 27/25

 

            Пош. інд.:   08400

            Код:  04567 ,телефон:  5-15-68 , факс: 5-25-60

            Електронна пошта:  org_perh@ukr.net

 

 

 

Загальні відомості про місто

 

Дата утворення: Перша літописна згадка про Переяслав датується 907 роком.

1943 року Переяслав перейменований на Переяслав – Хмельницький. 

Площа:    31,52 кв. км - 0,11 %, від території області

Відстані:  від м. Переяслав – Хмельницького до м. Києва автошляхом – 87 км.

         Географічні дані:    

Переяслав-Хмельницький  розташований  на південному сході Київської області в зоні лісостепу. Через місто   протікають 4 річки:

Трубіж, протяжність по місту  —3,5 км., Альта, — 2,5 км.

Місто тісно межує з Канівським   водосховищем,  площа якого—51 кв. км.,  на окраїні міста знаходиться озеро—0,52 кв. км.

 

Кордони:

      захід – Стовп’язька сільська рада.

       схід -   Циблівська сільська рада.

       північ – Стовп’язька сільська рада , Дем’янецька  сільська рада.

 південь – Циблівська сільська рада

 

 

Адміністративно територіальні одиниці:

Міст районного значення -0

Селищ міського типу - 0

Сільських населених пунктів - 0 

Кількість населених пунктів -1 

 

 

 

Чисельність населення  станом на 01.01.2015– 28,0 тис.чол.( 1,6 % від населення області)

 

у тому числі:  

сільське         0     тис.чол.   

 

 міське         28,0    тис.чол.   

 

 

Коротка історична довідка

 

       Переяслав-Хмельницький— особливе місто на карті України. Колиска Київської Русі, де зароджувалась українська державність, де формувалась нація українців.

Перші письмові згадки про Переяслав датуються 907 роком.

       Переяславська земля — одна із найбільших феодальних областей Древньої Русі. Має залишки зарубинецької та трипільської культур. В 1585 році Переяслав одним із перших на Лівобережній Україні одержав Магдебурзьке право.

       З Переяславом тісно пов’язане життя і діяльність українських гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. У Переяславському колегіумі читав лекції видатний філософ, поет Григорій Сковорода. Геній України Тарас Шевченко в Переяславі написав  свій “Заповіт”.

     Тут народились: письменник Шолом-Алейхем, композитор і фольклорист Павло Сениця, видатний архітектор академік Володимир Заболотній.

      В 1943 році місто Переяслав було перейменовано на Переяслав-Хмельницький. З 1975 року Переяслав-Хмельницький є містом обласного значення.

      В 1979 році місто нагороджено орденом Дружби народів.

      У 1999 році Переяслав-Хмельницький третім в Україні зареєстрував статут територіальної громади. У цьому ж році було відроджено давній Герб Переяслава і затверджено Прапор міста.

 

Природні ресурси (корисні копалини)

Місто характеризується вигідним географічним положенням, наявністю природних ресурсів. Переяслав – Хмельницький – екологічно чистий район, природа якого не зазнала шкоди від наслідків Чорнобильської катастрофи. Чудовий ландшафт, чисті водойми, прекрасні краєвиди, околиці, вкриті лісами, заплави, луки, наявність великої кількості лікарських рослин справляють незабутні враження.

Заповідники

Одним із найбільших історико – етнографічних заповідників України є сучасний Національний історико-етнографічний заповідник “Переяслав” – унікальний музейний комплекс, у складі якого 23 тематичних музеї, 11 церковних споруд, 16 вітряків, 140 об’єктів історико – культурної спадщини, більше 170 тисяч експонатів музейного значення основного фонду. Загальна площа заповідника 30,5 гектарів.

 

Структура земельного фонду:

                    Територія, всього       - 3,2

                    у тому числі: сільськогосподарські

                    угіддя                         - ­2,2

 

 

тис.га

 

тис.га

0,1 % від с/г угідь області

Сільськогосподарського призначення

2241,45 га.

Житлової та громадської забудови

343,76.га.

Рекреаційного призначення

19,49 га.

Історико – культурного призначення

31,54  га.

Лісового фонду

15,52  га.

Водного фонду

66,70 га.

Промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення

433,53 га.

       

 

 

 

 

 

 

Промисловість

Дані підприємств, що знаходяться на самостійному балансі

 

Галузева структура промисловості по видах економічної діяльності

(по даних обсягів реалізованої продукції в діючих цінах)

Питома

вага, %

Промисловість

100,0

Добувна промисловість

-

у тому числі:

-

видобування енергетичних матеріалів

-

видобування неенергетичних матеріалів

-

Обробна промисловість

16,7

з неї

 

харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів

16,7

Легка промисловість:

14,1

у тому числі:

 

текстильна промисловість та пошиття одягу

14,1

виробництво шкіри та шкіряного взуття

-

виробництво деревини та виготовлення виробів з неї

-

целюлозно-паперова, поліграфічна промисловість та видавнича справа

-

Хімічна та нафтохімічна промисловість:

-

у тому числі:

-

хімічне виробництво

-

виробництво гумових та пластмасових виробів

-

Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів та скловиробів)

0,9

Металургія та оброблення металу

5,5

Машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування

40,6

у тому числі:

 

виробництво машин і устаткування

-

виробництво електричного та електронного устаткування

40,6

виробництво транспортного устаткування

-

виробництво та розподілення електроенергії, газу та води

21,5

Інші галузі

0,7

 

Назва показника

2011 рік

2012 рік

Станом на 01.01.2015 рік

Темп росту промислового виробництва, % 

195,1

200,0

з 01.01.2013 даний показник не обліковується

Валова продукція на одну особу

1558,8

2831,1

 

Бартер в промисловості

-

-

 

Бартер в сільському господарстві

-

-

 

Фінансовий стан підприємств:частка збиткових підприємств,%

34,8

44,4

 

 

 

 

 

 

 

Фінансові та кредитні установи

№ з/п

Назва

Статутний капітал

Кількість відділень

Кількість працюючих

1

Переяслав-Хмельницьке відділення КОФ АКБ УКРСОЦБАНК

 

1

6

2

ПЕЧЕРСЬКА ФІЛІЯ ЗАТ КБ ПРИВАТБАНК

 

3

8

3

Відділення №12 ФІЛІЯ ВАТ КБ НАДРА КРУ

 

1

6

4

ВАБ КИЇВСЬКА РУСЬ

 

1

9

5

ВІДДІЛЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ДИРЕКЦІЇ ПАТ "Креді Агріколь Банк"

 

1

5

6

ВАТ "Райффайзен БАНК АВАЛЬ"

 

1

8

7

ФІЛІЯ ВІДДІЛ3029 ОЩАДБАНКУ

 

5

83

8

БОРИСПІЛЬСЬКА ФІЛІЯ АБ УКРГАЗБАНК

 

1

6

9

Переяслав-Хмельницьке відділення ВАТ КБ «Хрещатик»

 

1

5

 

Виконання бюджетів.

Доходи місцевих бюджетів на одну особу - 976,8 грн.

Податкові надходження на одну особу960 грн.

 

Іноземні інвестиції

Обсяг на одну особу, дол. США – 6,9

 

Митниці

Митні переходи

Кількість

Чисельність працюючих

Митні пости

-

-

Вантажні відділи

-

 

Автомобільні / залізничні

-

 

 

 

Транспортний комплекс і зв’язок

Залізничний транспорт

Наявність підприємств

-

 

Залізничних станцій

-

 

Авіаційний транспорт

-

 

Наявність: авіакомпаній

-

 

                   аеропортів

-

 

Автомобільний транспорт

 

 

Підприємств (АТП)

ПП „Авто Пас Лайн”

1

Виконують перевезення

 

 

пасажирські

ПП „Авто Пас Лайн”

 

вантажні

-

 

Наявність автомобільних доріг

 

 

- загальнодержавного

-

 

- республіканського

-

 

- місцевого значення

147,3

км

Морський і річковий транспорт

 

 

підприємств

-

 

вантажних

-

 

пасажирських

-

 

порти:      морських

-

 

річкових

ПАТ „Київський річковий порт”

один.

Зв’язок загального користування:

Наявність телефонного зв’язку           у місті 

9,5

 

тис.апаратів

Міських телефонних станцій

4

один.

Наявність вишок мобільного зв’язку

 

 

Кількість абонентів мобільного зв’язку

 

 

Кількість основних телефонів на 100 жителів

35

один.

Поштові заклади

 

Кількість працюючих

Наявність відділів у містах

6

61

районних

-

 

сільських

-

 

 

 

Споживчий ринок

Кількість

 

 

Обєктів торгівлі, з них:

більше 500

один.

продовольчих

122

один.

не продовольчих

255

один.

побутового обслуговування

130

один.

Підприємств ресторанного господарства

38

один.

Зареєстрованих ринків

3

один.

 

Мале підприємництво

 

Кількість малих підприємств

370

один.

Кількість середніх підприємств

1

один.

Середньооблікова чисельність працюючих на малих підприємствах

1968

чол.

Середньооблікова чисельність працюючих на середніх підприємствах

887

чол.

Кількість зареєстрованих підприємців, фізичних осіб

1888

один.

 

 

СОЦІАЛЬНА СФЕРА

Соціальний захист

Чисельність пенсіонерів:

8450

чол.

 

Заробітна плата

Середньомісячна зарплата

2963

грн.

Місячний фонд оплати праці

-

тис.грн.

 

Заборгованість із виплати заробітної плати

Всього

-

тис.грн.

В економіці

-

тис.грн.

В сільському господарстві

-

тис.грн.

В бюджетній сфері

-

грн.

Заборгованість державного бюджету

-

 

Заборгованість місцевого бюджету

-

 

Трудові ресурси

Всього

27900

чол.

у тому числі:

 

 

- працездатне населення у працездатному віці

 

чол.

- особи старшого віку, зайняті в економіці

-

чол.

- підлітки, зайняті в економіці

-

тис.чол.

Зайнято в усіх сферах економічної діяльності, усього

 

        чол.

у тому числі:

 

 

- у промисловості

 

чол.

- у сільському господарстві

 

чол.

- в інших галузях

-

чол.

- в державному управлінні

 

чол.

Демографічні дані, тенденції

 

 

- народилось

282

чол.

- померло

334

чол.

щільність населення на 1 кв.км.

-

чол.

Міграційні процеси

-33

        чол.

 

Стан ринку праці

Рівень зайнятості - 97,5 %

Рівень безробіття – 2,5 %

 

ГУМАНІТАРНА СФЕРА

Наука

Один.

Кількість працюючих, чол.

Всього:

 

 

Наукові установи академічного профілю

-

-

Вищі навчальні заклади

1

387

Заводська наука

0

0

 

 

Освіта

Навчальні заклади

 

 

Кількість вищих навчальних закладів IV – рівня акредитації, III- рівня акредитації

1

один.

Чисельність студентів

4765

чол.

Чисельність викладачів

385

чол.

Кількість вищих навчальних закладів II – рівня акредитації, I- рівня акредитації

-

один.

Чисельність студентів

-

чол.

Чисельність викладачів

-

чол.

Кількість професійно-технічних навчальних закладів

1

один.

Чисельність учнів

552

чол.

Чисельність викладачів

98

чол.

Кількість денних загальноосвітніх навчальних закладів

8

один.

Чисельність учнів

2773

чол.

Чисельність викладачів

250

чол.

Кількість навчально-виховних закладів (інтернатів)

1

один.

Чисельність учнів

148

чол.

Чисельність викладачів

36

чол.

Кількість постійних дошкільних закладів

5

один.

Чисельність дітей

1222

чол.

Чисельність персоналу

115

чол.

Кількість дитячих позашкільних установ (будинки творчості дітей та юнацтва, школярів, клуби юних техніків, екологів, авіа-автолюбителів, інші)

4

один.

Чисельність дітей

1292

чол.

Кількість шкільних бібліотек

8

чол.

Бібліотечний фонд

0,22

млн.один.

Кількість книжкових магазинів

-

один.

Книжковий фонд

-

один.

 

 

Охорона здоров’я

Медичні заклади

 

 

Кількість лікувальних закладів, поліклінік, амбулаторій, профілакторіїв

3-ЦРЛ

один.

Кількість ліжок

275

місць

Кількість лікарів

125

чол.

Кількість середнього медичного персоналу

347

чол.

Кількість санаторіїв-профілакторіїв

-

 

Кількість ліжок

-

 

Курортно-оздоровчих будинків відпочинку

-

 

Кількість ліжок

-

 

Забезпеченість лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення

46,7

ліжок

Планова ємність амбулаторно-поліклінічних закладів

560

відвід. за зміну

Планова ємність амбулаторно-поліклінічних закладів у розрахунку на 10 тис. населення

200

відвід. за зміну

Кількість ФАПів

-

К-кість працюючих чол.

Забезпеченість лікарнями на 10 тис. населення

 

чол.

Кількість аптек

16

К-кість працюючих 32 чол.

Забезпеченість водою

забезпечено

 

Кількість санаторіїв

-

один.

- в них ліжок

-

ліжок

 

Культура

Кількість:

один.

кількість працюючих

чол.

Філармоній

-

-

 

Консерваторій

-

-

 

Театрів

-

-

 

Кінозалів

1

1

чол.

Бібліотек

5

 

 

Закладів культури клубного типу

2

10

чол.

Музеїв (включаючи філії)

24

195

чол.

Центрів дозвілля

1

24

чол.

Сільських клубів

-

-

 

Клубів за інтересами

-

-

 

Дитячих музичних шкіл

1

40

чол.

Дитячих шкіл мистецтв

-

 

 

Дитячих художніх шкіл

1

8

чол.

 

Перелік найвизначніших пам’яток

Кількість пам’яток:

один.

Кількість обслуговуючого персоналу, чол.

історії

21

 

архітектури

13

 

археології

27

 

культури

5

 

природи

-

 

інше

 

 

 

Видатні історичні постаті регіону

В галузі:

Прізвище, ініціали

Посада, професія, фах

історії

Михайло Іванович Сікорський (1923-2011)

історик та краєзнавець, генеральний директор Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», Герой України, Почесний громадянин міста Переяслав-Хмельницького та Останкінського району м. Москви

культури

Григорій Савович Сковорода (1722-1794)

 

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)

 

 

 

Шолом-Алейхем (Соломон Нохумович

Рабинович)

(1859-1916)

 

Ганна Іванівна Самутіна(1929-2009)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Олег Князенко (Олег Родіонович Коломієць)

 

Володимир Родіонович Коломієць

видатний український просвітитель, філософ, поет, музикант, педагог

 

великий український поет-демократ, видатний художник, основоположник нової української літератури та сучасної національної літературної мови

 

видатний єврейський письменник, класик сучасної єврейської літератури

 

 

 

художник-графік, монументаліст, персональна виставка якої успішно пройшла у Києві. Вона створила багато робіт у незвичайній змішаній техніці, використовуючи такі матеріали, як скло, пластик, перламутр та ін. В основних темах її філософських творчих робіт — пошук змісту життя, боротьба добра і зла, призначення творця. Г.Самутіна є автором ілюстрацій до багатьох дитячих книжок

 

поет, член СПУ (спілки письменників України)

 

 

поет, член СПУ (спілки письменників України)

науки і освіти

Коцур Віктор Петрович

 

Гаврилюк Ніна Степанівна

 

Стогній Іван Петрович

 

Саустенко Микола Петрович

Заслужений працівник освіти України, член-кореспондент Академії педагогічних наук України.

Заслужений учитель УРСР

 

 

Заслужений працівник народної освіти УРСР

Заслужений працівник профтехосвіти

медицини

Гріненко Юрій Олександрович

Заслужений лікар України, директор Українського медико-соціального центу ветеранів війни

архітектури

Володимир Гнатович Заболотний    (1898-1962)

визначний український архітектор, автор проекту будинку Верховної Ради в Києві (1936-39 рр.), перший Президент Академії Архітектури України (1944-1956 рр.), Лауреат Державної премії СРСР (1941) та премії ім. Т.Г.Шевченка, яку він отримав за організацію та видання шеститомника «Історія українського мистецтва».

інше

Литвиненко Михайло Галактіонович

Ветеран спорту, багаторазовий призер Чемпіонату Світу та Європи з легкої атлетики, метання ядра, диска.

 

Релігія

 

№ з/п

 

Церкви та інші релігійні формування

 

Керівники конфесій

1

2

3

1

Свято-Вознесінська парафія (УПЦ, Київський патріархат)

Отець, протоієрей Михайло (Трускавецький Михайло Степанович)

2

Свято-Воскресінська церква (УПЦ, Київський патріархат)

Отець, протоієрей Іоан

(Бобітко Іван Михайлович),

отець Іоан (Будняк Іван Богданович)

3

Церква Святих Апостолів Петра і Павла (УПЦ, Київський патріархат)

Настоятель, протоієрей, Отець Василій

(Гречка Василь Євменович)

4

Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату Святого апостола Фоми

Отець, священно-ієрей Дмитро

(Волошин Дмитро Зінов’євич)

5

Свято-Троїцька церква (УПЦ)

Архімандрит Ніл

(Семенець Володимир Михайлович)

Отець Геннадій, Отець Віталій

6

Свято-Успенський кафедральний собор (УПЦ)

Настоятель Отець Іван

(Гайдучок Іван Миронович)

7

Церква Святих Бориса і Гліба (УПЦ)

Настоятель, протоієрей, Отець Анатолій

(Михневич Анатолій Павлович)

8

Свято-Михайлівська парафія Української православної церкви

Отець, ієромонах Анатолій (Пономаренко Анатолій Миколайович)

9

Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви

Настоятель Отець Іван

(Гайдучок Іван Іванович)

10

Парафія на честь Святого великомученика Георгія Побідоносця Української православної церкви

Настоятель Отець Іван

(Гайдучок Іван Миронович)

11

Церква християн віри євангельської "Небесна країна" (п’ятидесятники)

Старший пастор Власов Георгій Георгійович

12

Церква євангельських християн "Оселя благодаті" (баптисти)

Пресвітер, пастор, місіонер Ліходєєв Павло Михайлович,

Пастор Глоба Григорій Дмитрович, Андрій

13

Церква Адвентистів сьомого дня

Священослужитель Мацько Олександр Іванович

14

Незалежна Харизматична Християнська Церква Повного Євангелія "Перемога"

Пастор Устименко Ігор Володимирович

15

Християнська церква Повного Євангелія "Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів"

Пастор Кухаренко Валентин Степанович

16

Релігійна громада Євангельських християн "Царство Божої любові"

Пастор Кусай Віта Вікторівна 

 

Кількість культових споруд

(церкви, монастирі, костели, мечеті, молитовні доми, синагоги, інше).

№ з/п

 

Назва церков та релігійних організацій

Кількість

 

Всього

Культових будівель

 

Що знаходяться:

В т.ч. пам’яток архітектури

 

У влас-ності

У корис-танні

В т.ч. почер-гово

 
 

1

2

3

4

5

6

7

 

1

Свято-Вознесінська парафія (УПЦ, Київський патріархат)

1

 

+

 

+

 

2

Свято-Воскресінська церква (УПЦ, Київський патріархат)

1

+

 

 

 

 

3

Церква Святих Апостолів Петра і Павла (УПЦ, Київський патріархат)

1

+

 

 

 

 

4

Релігійна громада Української Православної церкви Київського патріархату Святого апостола Фоми

-

 

 

 

 

 

5

Свято-Троїцька церква (УПЦ)

1

 

+

 

+

 

6

Свято-Успенський кафедральний собор (УПЦ)

1

 

+

 

+

 

7

Церква Святих Бориса і Гліба (УПЦ)

1

 

+

 

+

 

8

Свято-Михайлівська парафія Української православної церкви

-

 

 

 

 

 

9

Парафія на честь Різдва Пресвятої Богородиці Української православної церкви

-

 

 

 

 

 

10

Парафія на честь Святого великомученика Георгія Побідоносця Української православної церкви

-

 

 

 

 

 

11

Церква християн віри євангельської "Небесна країна" (п’ятидесятники)

-

 

 

 

 

 

12

Церква євангельських християн "Оселя благодаті" (баптисти)

1

+

 

 

 

 

13

Церква Адвентистів сьомого дня

1

+

 

 

 

 

14

Незалежна Харизматична Християнська Церква Повного Євангелія "Перемога"

-

 

 

 

 

 

15

Християнська церква Повного Євангелія "Посольство благословенного Царства Божого для всіх народів"

-

 

 

 

 

 

16

Релігійна громада Євангельських християн "Царство Божої любові"

-

 

 

 

 

 

 

Всього

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Спортивні об’єкти

Стадіони

1

один.

Спортивні зали

10

один.

Спортивні площадки

18

один.

Фізкультурно-оздоровчі центри

-

один.

Кількість лижних баз

-

один.

Кількість стрільбищ, тирів

2

один.

Плавальних басейнів

-

один.

Тренажерних залів

4

один.

Інші спортивні споруди

8

один.

 

 

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДАНІ

Органи влади

Органи місцевого самоврядування

Кількість один.

депутатів

штатних працівників

 

Районна рада

-

-

-

чол.

Міські ради (міст обласного значення)

1

46

100

чол.

Міські ради (районного значення)

-

-

-

 

Селищні ради

-

-

-

чол.

Сільські ради

-

-

-

чол..

Примітка: вказана кількість штатних працівників апаратів рад

 

 

Виконавчі органи влади

Кількість, один.

Працівників, чол.

Апарати

Управління

Відділи

Інспекції

Інші структури

1

3

11

-

1

30

41

24

-

4

 

 

Дані про судові, правоохоронні та контролюючі органи

№ з/п

Назва

Чисельність працюючих, чол.

Примітка

1

Міськрайонний відділ ГУ МВС України

106

Вул. Горького, 25

2

Переяслав – Хмельницький взвод ДПС УДАІ ГУ МВС

36

44 км. автошляху Бориспіль - Дніпропетровськ

3

Міжрайонне відділення служби безпеки України

 

Вул. Івана Мазепи, 8

4

ВДАІ Переяслав – Хмельницького району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області

12

Вул. Гімназійна, 17

5

Контрольно – ревізійний відділ в м. Переяслав – Хмельницькому та Переяслав – Хмельницькому районі.

8

Вул. Покровська, 49

6

Міськрайонний суд

40

Вул. Б. Хмельницького, 65

7

Переяслав – Хмельницька міжрайонна прокуратура

13

Вул. Б. Хмельницького, 65

 

 

 

 

Дані про діючі при місцевих органах

влади громадські координаційні ради,

дорадчі служби, комітети, спілки, інше

№ з/п

Назва

Кількість членів, чол.

Дані про керівника

1

Координаційна рада з питань формування національної екологічної мережі в місті Переяславі - Хмельницькому

 

 

2

Координаційна рада з питань запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу, профілактики наркоманії

14

Шкіра Олександр Григорович- міський голова

3

Координаційна рада з питань молодіжної політики

16

Губенко Валентина Валеріївна – заступник міського голови

4

Координаційна рада у справах жінок

10

Губенко Валентина Валеріївна – заступник міського голови

5

Координаційна рада з питань розвитку підприємництва

23

заступник міського голови

6

Координаційна рада з питань захисту прав споживачів

10

заступник міського голови

7

Координаційна рада з питань молодіжної політики

13

Губенко Валентина Валеріївна – заступник міського голови

 

Політичні партії (блоки)

 

Повна назва районного, міського (міст обласного значення),первинного структурного утворення політичної партії

Прізвище, ім’я та по-батькові керівника структурного утворення

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Християнсько-Демократичної партії України

Ященко Володимир Олександрович

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Народного Руху України

Стаценко Микола Іванович

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Соціал-демократичної партії України

Онищенко Тетяна Володимирівна

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Всеукраїнського об’єднання "Громада"

 

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Соціалістичної партії України

Куценко Анатолій Микитович

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії "Демократичний союз"

Помойницький Олександр Сергійович

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Народно-Демократичної партії

Чайка Володимир Григорович

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Селянської партії України

Вірьовка Петро Григорович

  1.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Політичної партії Ліберальна Україна

Багно Олег Анатолійович

10.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Ліберальної партії України”

Денисенко Анатолій Сергійович

11.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Соціал-демократичної партії України (об’єднаної)

Босий Петро Миколайович

12.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії Всеукраїнського об’єднання "Батьківщина"

Оверчук Лідія Миколаївна

13.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Партії Зелених України

Довгошия Павло Олександрович

14.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Української селянської демократичної партії

Закіров Віктор Мінзадієвич

15.  

Переяслав-Хмельницька міська організація "Жінки за майбутнє" Всеукраїнського політичного об’єднання

Голованова Раїса Петрівна

16.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Української Народної Партії

Нечипоренко Анфіса Олександрівна

17.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Народної Партії

Навальна Марина Іванівна

18.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії "Яблуко"

Назаров Дмитро Миколайович

19.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Всеукраїнської партії "Нова Сила"

Скряга Юрій Вікторович

20.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Української партії "Єдність"

Колоша Андрій Васильович

21.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії "Народний Рух" за єдність

Чубань Віктор Миколайович

22.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії Всеукраїнського об’єднання лівих "Справедливість"

Дем’яненко Олександр Іванович

23.  

Переяслав-Хмельницька міська організація "Республіканської християнської партії"

Устінова Катерина Іванівна

24.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії "Союз"

Бойченко Володимир Григорович

25.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Соціально-Екологічної партії "Союз. Чорнобиль. Україна."

Чиколовець Іван Ничипорович

26.  

Переяслав-Хмельницька міський осередок політичної партії "Малого і середнього бізнесу України"

Галенко Надія Миколаївна

27.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії Християнсько-Демократичний союз

Репа-Ніженець Володимир Миколайович

28.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Конгресу Українських Націоналістів

Грибков Олександр Анатолійович

29.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Всеукраїнської партії духовності і патріотизму

Герасименко Микола Артемович

30.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Молодіжної партії України

Биковець Сергій Олександрович

31.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Української республіканської партії "Собор"

Мусієнко Василь Миколайович

32.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Української морської партії

Кадров Дмитро Михайлович

33.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Партії національно-економічного розвитку України

Степаненко Юрій Петрович

34.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії України "Партія Політики Путіна" (ППП)

Пешко Володимир Сергійович

35.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Комуністичної партії України

Руденко Микола Іванович

36.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Єдиного центру

Левченко Світлана Іванівна

37.  

Переяслав-Хмельницька міська організація "Всеукраїнської політичної партії –Екологія та Соціальний захист"

Ємець Олександр Михайлович

38.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Української соціал-демократичної партії

Матвієнко Олександр Володимирович

39.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії "Трудова Україна"

Журило Микола Григорович

40.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії "Солідарність"

Ткаченко Віктор Андрійович

41.  

Переяслав-Хмельницька міськрайонна організація партії "Промисловців і підприємців України"

Устюжанін Володимир Прокопович

42.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Партії Свободи

Каменський Анатолій Олексійович

43.  

Переяслав-Хмельницька міська партійна організація Всеукраїнської політичної партії "БРАТСТВО"

Баран Олександр Михайлович

44.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Зеленої екологічної партії України "Райдуга"

Тур Олександр Григорович

45.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії "Народна влада"

Горб Марина Володимирівна

46.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії "Реформи і Порядок"

Блаватний Олександр Леонідович

47.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Республіканської партії України

Лотоцька Тетяна Володимирівна

48.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії "Третя Сила"

Штефан Георгій Георгійович

49.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії "Совість України"

Синявський Іван Гаврилович

50.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії розбудови, правозахисту недержавних організацій України "Партія правозахисту"

Матяш Фаіна Олександрівна

51.  

Переяслав-Хмельницька міська партійна  організація Української партії "Зелена планета"

Вірьовка Лідія Петрівна

52.  

Переяслав-Хмельницька міська організація партії "Єдина Україна"

Гуль Наталія Михайлівна

53.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Народний Союз “Наша Україна"

Живодер Володимир Анатолійович

54.  

Переяслав-Хмельницька міська в Київській області організація Всеукраїнської партії трудящих

Друмова Людмила Василівна

55.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Партії регіонів

Аврамич Борис Анатолійович

56.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Партії захисників Вітчизни

Стотика Володимир Григорович

57.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Громадянської партії "Пора"

Пилипенко Артем Миколайович

58.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Народної Екологічної партії

Аношкін Віталій Володимирович

59.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Української партія честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю

Іванюта Віктор Панасович

60.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Партії пенсіонерів України

Харіна Світлана Володимирівна

61.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Соціально-Християнської партії

Зюзін Віктор Миколайович

62.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Київської обласної Всеукраїнської Чорнобильської Народної Партії “За добробут та соціальний захист народу”

Германчук Костянтин Борисович

63.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Київської територіальної організації Української Консервативної партії

Салабай Олександр Зіновійович

64.  

Всеукраїнської партії Народної Довіри

Стась Оксана Іванівна

65.  

Переяслав-Хмельницька міська у Київській області організація політичної партії

“Союз Лівих Сил”

Голуб Олександр Миколайович

66.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Політичної партії ”Всеукраїнська партія “Дітей війни”

Тесленко Ольга Олексіївна

67.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії “Фронт змін”

Манько Ольга Іванівна

68.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії “Сильна Україна”

Слюсар Олександр Миколайович

69.  

Переяслав-Хмельницька міська у Київській області організація політичної партії „Козацька Українська Партія"

Бойко Світлана Петрівна

70.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії "Українські соціал-демократи"

Коляда Леся Іванівна

71.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії  "Нова Країна"

Костін Тарас Вікторович

72.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії “За Україну!”

Кузьменко Аліна Вікторівна

73.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії Всеукраїнського об’єднання "Батьківщина"

Однороманенко Олександр Михайлович

74.  

Переяслав-Хмельницька міська організація політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка»

Костін Тарас Вікторович

75.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Політичної Партії “Українська платформа”

Онопрієнко Василь Григорович

76.  

Переяслав-Хмельницька міська партійна організація Партія відродження села

Куценко Володимир Павлович

77.  

Переяслав-Хмельницька первинна міська партійна організація Політичної партії «Нова політика»

Пасічник Дмитро Дмитрович

78.  

Переяслав-Хмельницька міська організація Політичне об’єднання «Рідна Вітчизна»

Сердюк
Сергій Борисович

 

Громадські організації, об’єднання, спілки

 

Назва громадської організації,

об’єднання громадян

Повна назва районного, міського (міст обласного значення),первинного структурного утворення громадської організації,

          об’єднання громадян

Прізвище, ім’я та по-батькові керівника структурного утворення

  1.  

Товариство єврейської культури

Переяслав-Хмельницьке міське товариство єврейської культури

Гехтман Ціля Меєрівна

  1.  

Товариство „Діти Чорнобиля”

Переяслав-Хмельницьке товариство „Діти Чорнобиля”

Лозбін Валентина Іванівна

  1.  

Громадська організація „Клуб боксу „Боєць”

Переяслав-Хмельницька громадська організація „Клуб боксу „Боєць”

Смірнов Олександр Володимирович

  1.  

Фізкультурний спортивно-оздоровчий клуг „Ніка”

Переяслав-Хмельницький міський фізкультурний спортивно-оздоровчий клуб „Ніка”

Сушко Олег Олександрович

  1.  

Всеукраїнське товариство „Просвіта” імені Т.Шевченка

Переяслав-Хмельницька міськрайонна організація Всеукраїнського товариства „Просвіта” імені Т.Шевченка

Заїка Наталія Любомирівна

  1.  

Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Переяслав-Хмельницька міськрайонна спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)

Ломінов Микола Іванович

  1.  

Спортивне товариство профспілок „Україна”

Переяслав-Хмельницьке спортивне товариство профспілок „Україна”

Черепня Анатолій Йосипович

  1.  

Всеукраїнський комітету охорони прав людини

Переяслав-Хмельницький осередок Всеукраїнського комітету охорони прав людини

Стаценко Микола Іванович

  1.  

Спілка „Чорнобиль”

Переяслав-Хмельницька міська спілка „Чорнобиль”

Полякова Тетяна Олександрівна

  1.  

Спілка звільнених у запас кадрових військовослужбовців

Переяслав-Хмельницьке об’єднане міське відділення спілки звільнених у запас кадрових військовослужбовців

Даценко Леонід Іванович

  1.  

Клуб „Юніор”

Переяслав-Хмельницький регбійний клуб „Юніор”

Канна Володимир Опанасович

  1.  

Всеукраїнське об’єднання захисту конституційних прав свобод громадян  „Правовий захист”

Переяслав-Хмельницький осередок Всеукраїнського об’єднання захисту конституційних прав  свобод громадян  „Правовий захист”

Карпенко Андрій Петрович

  1.  

Спілка жінок

Спілка жінок Переяславщини

Бушля Любов Гаврилівна

  1.  

Об’єднання підприємців

Об’єднання підприємців Переяславщини

Кучерак Михайло Богданович

  1.  

Громадська організація „Футбольний клуб „Гаян”

Громадська організація „Футбольний клуб „Гаян”

перевибори

  1.  

Комітет виборців України

Переяслав-Хмельницька міськрайонна організація Комітету виборців України

Нечипоренко Анфіса Олександрівна

  1.  

Об’єднання автомобілістів „Оболонь”

Переяслав-Хмельницьке об’єднання автомобілістів „Оболонь”

Єськов Віктор Степанович

  1.  

Гаражний кооператив „Прогрес-2”

Переяслав-Хмельницький гаражний кооператив

„Прогрес-2”

Черепанов Ігор Борисович

  1.  

Рада ветеранів війни та праці

Переяслав-Хмельницька міська рада ветеранів війни та праці

Миздренко Єлизавета Прокопівна

  1.  

Центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму

Переяслав-Хмельницький центр сприяння розвитку сільського зеленого туризму

Погасій Вікторія Андріївна

  1.  

Дитячо-юнацький футбольний клуб „Переяслав”

Переяслав-Хмельницький дитячо-юнацький футбольний клуб «Переяслав»

Заболотній В’ячеслав  Анатолійович

  1.  

Українське товариства мисливців та рибалок

Переяслав-Хмельницька районна організація Київської обласної ради Українського товариства мисливців та рибалок

Радіоненко Іван Олександрович

  1.  

Жіночий клуб „Троянда”

Переяслав-Хмельницький жіночий клуб «Троянда»

Оліна Світлана Степанівна

  1.  

Садівниче товариство „Садівник”

Переяслав-Хмельницьке садівниче товариство «Садівник»

Балабан Валентин Іванович,

Матяш Фаїна Олександрівна – бухгалтер (5-35-29)

  1.  

Громадська організація „Захист прав споживачів”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація „Захист прав споживачів”

Довгошия Павло Олександрович

  1.  

Спілка піонерів

Спілка піонерів міста Переяслава-Хмельницького

Товкун Ніна Іванівна

  1.  

Спортивний молодіжний клуб джиу-джитсу „Сакура”

Переяслав-Хмельницький спортивний молодіжний клуб джиу-джитсу „Сакура”

Гребенщиков Валерій Васильович

  1.  

Молодіжна громадська організація „Нова Хвиля”

Переяслав-Хмельницька молодіжна міськрайонна громадська організація „Нова Хвиля”

Онопрієнко Наталія Василівна

  1.  

Дитяча громадська організація «Клуб самозахисту «Альянс»

Переяслав-Хмельницька дитяча громадська організація «Клуб самозахисту «Альянс»

Орлов Олександр Іванович

  1.  

Молодіжне об’єднання „Лідер”

Переяслав-Хмельницьке молодіжне об’єднання „Лідер”

Петрусь Антон Васильович

  1.  

Молодіжна організація „Молоді демократи”

Переяслав-Хмельницька молодіжна організація „Молоді демократи”

Набок Світлана Валеріївна

  1.  

Громадське формування з охорони громадського порядку „Міська асоціація „Дружинник”

Переяслав-Хмельницьке громадське формування з охорони громадського порядку „Міська асоціація „Дружинник”

Аношкін Віталій Володимирович

  1.  

Громадська організація „Лікарняна каса”

Переяслав-Хмельницька громадська організація „Лікарняна каса”

Філоненко Валентина Іванівна

  1.  

Громадська організація спортклуб „Панда”

Переяслав-Хмельницька громадська організація спортклуб „Панда”

Шевель Михайло Вікторович

  1.  

Громадська організація „Українська соціал-демократична молодь”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація „Українська соціал-демократична молодь”

Мірошниченко Денис Анатолійович

  1.  

Громадський комітет захисту інтересів Національного історико-етнографічного заповідника „Переяслав”

Переяслав-Хмельницький громадський комітет захисту інтересів Національного історико-етнографічного заповідника „Переяслав”

Карпенко Алла Петрівна

  1.  

Спортивне товариство „Спартак” профспілок України

Переяслав-Хмельницька міськрайонна організація спортивного товариства „Спартак” профспілок України

Тонконог Олександр Станіславович

  1.  

Громадська організація „Союз Чорнобиль України”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація „Союз Чорнобиль України”

Хвостик Григорій Андрійович

  1.  

Громадська організація «Честь та Батьківщина»

Переяслав-Хмельницька громадська організація «Честь та Батьківщина»

Матьоркін Віктор Іванович

  1.  

Антинаркотична організація „Панагія”

Переяслав-Хмельницька антинаркотична організація „Панагія”

Колесник Олексій Іванович

  1.  

Союз жінок Київщини „За майбутнє дітей та безпечне довкілля”

Переяслав-Хмельницька міська громадська жіноча організація Союз жінок Київщини „За майбутнє дітей та безпечне довкілля”

Ємець Галина Іванівна

  1.  

Молодіжна організація „Незалежна асоціація молоді”

Переяслав-Хмельницька молодіжна організація „Незалежна асоціація молоді”

Бобровнік Юрій Вікторович

  1.  

Громадська організація „Товариство шанувальників кобзарства „Кобь”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація „Товариство шанувальників кобзарства „Кобь”

Мормель Валерій Федорович

  1.  

Громадська організація „Община „Рома Переяславщини”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація „Община „Рома Переяславщини”

Мартиненко Петро Миколайович

  1.  

Всеукраїнська  громадська організація „Українське Реєстрове Козацтво”

Переяслав-Хмельницький осередок Всеукраїнської  громадської організації „Українське Реєстрове Козацтво”

Коцур Віктор Петрович

  1.  

Громадська організація „Спілка підприємців Переяслава”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація „Спілка підприємців Переяслава”

Денисенко Анатолій Сергійович

  1.  

Громадська спілка інвалідів по зору „Вартимій”

Переяслав-Хмельницька міська Громадська спілка інвалідів по зору „Вартимій”

Кухаренко Валентин Степанович

  1.  

Молодіжна громадська організація „Бахтале терне”

Переяслав-Хмельницька міська молодіжна громадська організація „Бахтале терне”

Коваленко Микола Миколайович

  1.  

Громадська молодіжна організація „Спілка творчої молоді Переяслава”

Переяслав-Хмельницька Громадська молодіжна організація „Спілка творчої молоді Переяслава”

Товкайло Ірина Миколаївна

(Малик Олег Ярославович)

  1.  

Дитяча громадська спортивна організація аматорсько-професійного клубу з боксу „Золоті рукавички”

Переяслав-Хмельницька міськрайонна дитяча громадська спортивна організація аматорсько-професійного клубу з боксу „Золоті рукавички”

Устюжанін Володимир Прокопович

  1.  

Громадська організація „За чисте місто”

Переяслав-Хмельницька громадська організація „За чисте місто”

Похил Борис Петрович

  1.  

Всеукраїнська організація інвалідів „Союз організацій інвалідів України” Київської області

Переяслав-Хмельницька міська організація Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України” Київської області

Гладкий Ян Миколайович

  1.  

Громадська організація „Союз підприємців Переяславщини”

Переяслав-Хмельницька міськрайонна громадська організація „Союз підприємців Переяславщини”

Гайденко Олег Юрійович

  1.  

Громадська організація „Переяслав-Хмельницький аероклуб”

Переяслав-Хмельницька міськрайонна громадська організація „Переяслав-Хмельницький аероклуб”

Середній Олександр Андрійович

  1.  

Шевченківське товариство „Тарасовий заповіт”

Переяслав-Хмельницька міськрайонна громадська організація «Шевченківське товариство «Тарасовий заповіт»

Авраменко Юрій Володимирович

  1.  

Громадська організація „Молодіжний рух і Життя”

Переяслав-Хмельницька міськрайонна громадська організація „Молодіжний рух і Життя”

Зюзін Віктор Миколайович

  1.  

Громадська жіноча організація „ЛОТА”

Переяслав-Хмельницька міськрайонна громадська жіноча організація „ЛОТА”

Прудка Лариса Олександрівна

  1.  

Громадська організація „Земельна спілка Переяславщини”

Переяслав-Хмельницька міськрайонна громадська організація „Земельна спілка Переяславщини”

Тарасенко Сергій Михайлович

  1.  

Громадська організація „За здорову націю – духовно, душевно, фізично”

Переяслав-Хмельницька міськрайонна громадська організація „За здорову націю – духовно, душевно, фізично”

Кусай Сергій Андрійович

  1.  

Громадська організація “Перевізник Переяславщини”

Переяслав-Хмельницька громадська організація “Перевізник Переяславщини”

Гончаренко Олексій Миколайович

 

Варивода Петро Григорович

  1.  

Об’єднання інвалідів Переяславщини

Переяслав-Хмельницька міськрайонна організація „Об’єднання інвалідів Переяславщини”

Шевченко Світлана Олександрівна

  1.  

Громадська спортивна організація “Аматорсько-професійний клуб з хокею з шайбою “Меркурій”

Переяслав-Хмельницька громадська спортивна організація “Аматорсько-професійний клуб з хокею з шайбою “Меркурій”

Корж Микола Павлович

  1.  

Всеукраїнська організація інвалідів «Союз організацій інвалідів України»

Переяслав-Хмельницька міська організація Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»

Черней Євген Васильович

  1.  

Громадська організація “Спортивний клуб “Ветеран”

Переяслав-Хмельницька міська громадська спортивна організація “Спортивний клуб “Ветеран”

Онопрієнко Василь Григорович

  1.  

Міжнародна громадська організація “Міжнародний фонд “Взаєморозуміння і толерантність”

Переяслав-Хмельницьке відділення Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Взаєморозуміння і толерантність”

Ковальська Анелія Віталіївна

  1.  

Громадська організація “Майбутнє”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація “Майбутнє”

Дрофа Олена Григорівна

  1.  

Всеукраїнська громадська організація Союз юристів України

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація Союзу юристів України

Керекеза Ярослава Ігорівна

  1.  

Громадська організація “Сузір’я мрій”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація “Сузір’я мрій”

Дорошевіч Валерій Дмитрович

  1.  

Всеукраїнська молодіжна громадська  організація “Батьківщина молода”

Переяслав-Хмельницька міська молодіжна громадська організація Всеукраїнської молодіжної громадської  організації “Батьківщина молода”

Чубінашвілі Михайло Давидович

  1.  

Громадська організація  «Переяславна»

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація  «Переяславна»

Шевченко Світлана Володимирівна

  1.  

Київська обласна громадська організація «Антей-Плюс»

Переяслав-Хмельницьке громадська організація «Антей-Плюс» (інвалідів) (в Київській області)

Голова Ради Почтарьов Сергій Олександрович

  1.  

Міжнародна громадська організація “Міжнародна академія козацтва”

Переяслав-Хмельницьке відділення Міжнародної громадської організації “Міжнародна академія козацтва”

Закіров Віктор Мінгазійович

5-52-29

  1.  

Громадська організація “Жіноча рада”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація “Жіноча рада”

Наконечна Ганна Миколаївна

  1.  

Громадська організація “Об’єднання Прометей”

Переяслав-Хмельницька міська молодіжна громадська організація “Об’єднання Прометей”

Рибак Сергій Олександрович

  1.  

Всеукраїнська громадська організація “Фронт змін”

Переяслав-Хмельницька міський осередок Громадської організації “Фронт змін”

Манько Ольга Іванівна

  1.  

Громадська організація “Спортивно-оздоровчий дитячий клуб СКІФ”

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація “Спортивно-оздоровчий дитячий клуб СКІФ”

Купрій Володимир Анатолійович

  1.  

Жіноча громадська організація “Перлина”

Переяслав-Хмельницька міська жіноча громадська організація “Перлина”

Кусай Віта Вікторівна

  1.  

Всеукраїнська молодіжна громадська організація “Союз молоді регіонів України”

Переяслав-Хмельницька міська молодіжна громадська організація “Союз молоді регіонів України”

Бояр Аліна Сергіївна

  1.  

Спілка об’єднань громадян “Відродження Переяслава”

Переяслав-Хмельницька міська Спілка об’єднань громадян “Відродження Переяслава”

Кусай Віта Вікторівна

 

  1.  

Спілка рибалок-любителів “Ентузіаст”

Переяслав-Хмельницької міської громадської організації “Спілка рибалок-любителів “Ентузіаст”

Притков Олександр Олександрович

  1.  

Громадська культурно-просвітницька організація «Переяславський Скарб»

Переяслав-Хмельницька міська Громадська культурно-просвітницька організація «Переяславський Скарб»

Нагайко Тарас Юрійович

  1.  

Всеукраїнська  молодіжна громадська організація «Молодий Рух»

Переяслав-Хмельницька міська молодіжна громадська організація  «Молодий рух» Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Молодий Рух»

Лада Олександр Валерійович

  1.  

Всеукраїнська громадська організація «Клуб органічного землеробства»

Переяслав-Хмельницький осередок Всеукраїнської громадської організації «Клуб органічного землеробства»

Кліменчук Олександр Олександрович

 

  1.  

Переяслав-Хмельницька  міська громадська  організація «Ліга підприємців Переяслава»

Переяслав-Хмельницька  міська громадська  організація «Ліга підприємців Переяслава»

Радько Володимир Степанович

  1.  

Переяслав-Хмельницька  міська громадська  організація «За зміни Переяслава»

Переяслав-Хмельницька  міська громадська  організація «За зміни Переяслава»

Манько Ольга Іванівна

  1.  

Міська громадська організація «Переяславська майстриня»

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація «Переяславська майстриня»

Ляшко Лідія Іванівна

 

 

 

 

Благодійні, доброчинні, громадські фонди, організації

 

№ з/п

Назва

Кількість членів

Дані про керівника

1.

Благодійний фонд “Швейник”

 

 

2.

Благодійний фонд: “Переяслав-Хмельницьке відділення Міжнародного благодійного фонду допомоги інвалідам Чорнобиля”

 

Хвостик Микола Андрійович

3.

Переяслав-Хмельницький міський благодійний фонд милосердя і здоров’я “Турбота”

 

Галаган Михайло Іванович

4.

Місцева благодійна організація “Благодійний фонд допомоги дітям-інвалідам Чорнобиля”

 

Левін Ігор Вікторович

5.

Благодійний фонд “Благовіст”

 

Бобровник Лідія Володимирівна

6.

Благодійний фонд “Культура Переяславщини”

 

Андрієнко Микола Михайлович

7.

Благодійний фонд “Відродження кафедрального Свято-Вознесенського собору ХVІІ століття в м. Переяслав-Хмельницькому”

 

Колодій Валентин Петрович

8.

Міський благодійний фонд “Відродження Воскресенського храму”

 

Захарчук Олег Васильович

9.

Міськрайонний  благодійний фонд “Культурний центр “Промінь надії”

 

Лі Уільям Йонг

10.

Благодійний фонд “Надія”

 

Коцур Віктор Петрович

11.

Благодійний фонд підтримки культурної та історичної спадщини міста Переяслав-Хмельницького

 

Мащенко Микола Павлович 

12.

Благодійний фонд «Переяслав-Хмельницький благодійний фонд «Перемога»

 

Ващенко Віталій Григорович

 

Національно-культурні товариства, міжнародні фонди, організації

№ з/п

Назва

Дані про засновників та керівника, посада, тел.

1.

Міське товариство єврейської культури

Гехтман Ціля Меєрівна

2.

Переяслав-Хмельницька міська громадська організація „Община „Рома Переяславщини”

Михайленко Іван Васильович

3.

Переяслав-Хмельницька міська молодіжна громадська організація „Бахтале терне”

Коваленко Микола Миколайович

 

 

Засоби масової інформації

Газети

№ з/п

Назва

Тираж у місяць, прим.

Дані про засновників (власників)

Кількість працюючих чол.

1.

 

Переяславська Рада

 

1350

Переяслав-Хмельницька міська рада

4

2.

Вісник Переяславщини

5920

Переяслав-Хмельницька міська рада, Переяслав-Хмельницька районна рада та трудовий колектив газети

13

3.

Діловий Переяслав

3100

ТОВ „Світа”

5

 

 

Телебачення

№ з/п

Назва

Дані про засновників (власників)

Кількість працюючих чол.

1.

ТРК “Альта”

Переяслав-Хмельницька міська рада, Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація та колектив ТРК “Альта”

15

 

 

Радіо

№ з/п

Назва

Дані про засновників (власників)

Кількість працюючих чол.

1.

Переяслав

Колектив редакції газети “Вісник Переяславщини”

3

 

 

 

 

 

Заступник міського голови                                                     М.В.Гірко



Обновлен 28 янв 2018. Создан 06 янв 2014



 
«Автошкола Константа ГС» на Яндекс.Картах
Пользовательского поиска
AVTOINDEX.COM Автомагазин Автогарант
Просмотреть Автошкола Константа-ГС на карте большего размера

автоматический обменный пункт производит обмен Webmoney и E-Gold


Пожалуйста выберите электронные деньги для обмена:

Отдаете:
Получаете:

www.superchange.ru

Всеукраїнський сайт безкоштовної реклами белый каталог сайтов Автомобили - каталог сайтов фирм и компаний, Киев
ERA.COM.UA
интернет портал
Размещено на Start.Crimea.UA Украинский портАл МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Directrix.ru - рейтинг, каталог сайтов AVTOINDEX.COM Автомобили - каталог сайтов фирм и компаний, Киев - Каталог компаний, фирм и веб-сайтов Украины, Киев. Добавить сайт в каталог Автошколы, Автомобили, Киев. Каталог сайтов femina.com.ua Украинский портАл Автошкола Спойлер Сайты недвижимости. Каталог недвижимости Бест Риэлти. Добавить сайт, ссылку, ресурс, URL. Обмен ссылками Аренда квартиры в Киеве Агентство недвижимости в Киеве Kiev apartments for rent Снять квартиру в Киеве. Сдам квартиру в Киеве. Долгосрочная аренда квартир Киев. Договор аренды, типовой образец. Квартиры в Киеве посуточно Гостиницы Киева белый каталог сайтов - рейтинг Каталог лучших сайтов, добавить свой сайт. только интересные сайты! > Украинский каталог сайтов Каталог сайтов OpenLinks.RU Украина онлайнСамый большой каталог сайтовАвтошкола Спойлер в Киеве ДДО Украины Каталог сайтов на http://www.globalmarket.com.ua/
Каталог сайтов GOOGLEРабота и бизнес в Интернете с компанией ФИНАНСОВАЯ ЛИНИЯAutoMotoTruck - легковые авто, грузовые, специальные средства передвижения, а также авиа, водная и железнодорожная техника AVTOINDEX.COMКаталог компаний и предприятий УкраиныКаталог компаний Украины КОНСТАНТА-ГС, АВТОШКОЛА, ООО